Святий праведний Іоаким походив з коліна Юди, з дому царя Давида. Родовід його такий: у сина Давида Натана народився син Леві, Левій народив сина Мелхієвого і Панфіра, Панфір народив Варпафіра, Варпафір ж породив Йоякима, батька Божої Матері.
Святий Іоаким жив в місті Назареті Галілейському і мав дружину по імені Анну з коліна Левія, з роду Аарона, Подружжя ці, Іоаким і Анна, походячи з знатного роду, повчати в Законі Господнім написано і були праведні перед Богом. Маючи багатство речовий, вони не були позбавлені і багатства духовного. Прикрашені всіма чеснотами, вони беспорочно дотримувалися всі заповіді Божого Закону.
Своїм праведним життям Іоаким і Св Анна так догодили Богові, що Він сподобив їх бути батьками Пресвятої Діви, предізбранной Матері Господа. З цього одного вже видно, що їх життя була свята, богоугодна і чиста, так як у них народилася дочка, Святійша всіх святих. У той час на землі не було більш угодних Богу людей, ніж Іоаким і Анна, по непорочної їх життя. Така милість їм не була б дарована Богом, якби вони дійсно не перевищували всіх праведністю і святістю. Але як Сам Господь мав втілитися від Пресвятої і Пречистої Матері, так личило і Матері Божої статися від святих і чистих батьків. Подібно до того як земні царі мають свої порфіри, зроблені не з простої матерії, а з златотканной, так і Небесний Цар захотів мати Пречистою Своєю Матір’ю, в плоть Якої як в царську порфіру, Йому мало зодягнутися, народжену немає від звичайних нестримливі батьків, як б з простої матерії, але від цнотливих і святих, як би з матерії златотканной, прообразом чого служила старозавітна скинія, яку Бог велів Мойсеєві зробити з багряної і червені матерії і з віссону. Скинія ця прообразувала Діву Марію, що вселився в Яку Бог мав «з люди пасовиська» як написано: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними». Багряна та червлена матерія і віссон, з яких була зроблена оселя, прообразували батьків Божої Матері, Яка відбулася і була народжена цнотливості і стриманості, як би від багряної і червені одягу, і досконалості їх у виконанні всіх заповідей Господніх, як би від висону.
Але ці святі подружжя, за Божим постановою, довгий час були бездітні, – щоб в самому зачатті і народженні такої дочки була виявлена і сила Божої благодаті, і честь Народженій і гідність батьків; бо неплодной і постарілої жінці народити інакше неможливо, як за силою благодаті Божої: тут діє вже не природа, але Бог, який перемагає закони природи і знищує узи неплідності. Народитися від неплідних і старих батьків – велика честь і для самої народженої, бо вона народжується від нестримливі батьків, але від стриманої і людей похилого віку, якими були Іоаким і Анна, які п’ятдесят років жили в шлюбі і не мали дітей. Нарешті через таке народження відкривається гідність і самих батьків, так як вони після довгого неплодства народили радість всьому світу, ніж уподібнилися святому патріарху Аврааму і благочестивої дружині його Сарри. Однак, без сумніву, можна сказати, що різдво Богородиці вище народження Авраама і Сари Ісаака. Наскільки сама народжена Діва Марія вище і більш гідна почесті, ніж Ісаак, настільки більше і вище гідність Іоакима і Анни, ніж Авраама і Сари. Цього гідності вони не відразу досягли, але тільки старанним постом і молитвами, в душевній прикрощі та в смутку сердечному ублагали про се Бога: і тісноту звернулася в радість, а безчестя їх стало передвісником великої честі, і старанне прохання керівником до отримання благ, і молитва – кращої Заступницю.
Іоаким і Свята Анна довгий час сумували і плакали, що у них немає дітей. Одного разу Іоаким у велике свято приносив в Єрусалимському храмі дари Господу Богу; разом з Иоакимом і все ізраїльтяни приносили свої дари в жертву Богу. Колишній в той час первосвященик Іссахаре не захотів прийняти дарів Іоакима, тому що він був бездітним.
«Не повинно, – говорив він, – приймати від тебе дари, тому що ти не маєш дітей, а отже і благословення Божого: напевно, у тебе є якісь таємні гріхи».
Також і один єврей з коліна Рувима, разом з іншими приносив свої дари, докоряв Іоакима, кажучи:
– Навіщо ти хочеш ти передо мною принести жертви Богові? хіба ти не знаєш, що ти не гідний приносити дари разом з нами, бо ти не залишиш в Ізраїлі потомства?
Докори ці дуже засмутили Іоакима, і він в сильній скорботи пішов з храму Божого осоромленим і приниженим, і свято для нього звернувся в печаль, а святкова радість змінилася скорботою. Глибоко засмучений, він не повернувся додому, але пішов в пустелю до пастухів, пасли його стада, і там плакав про неплодства місця свого народження та ганьбу і докір, зроблених йому. Згадавши про Авраама, праотця свого, якому вже в похилому віці Бог дарував сина, Іоаким став старанно молити Господа, щоб Він і його сподобив такого ж благовоління, почув би його молитву, помилував би і забрав від нього ганьбу з боку людей, подарувавши в старості плід його подружжю, як колись Авраамові.
– Так буду я, – молився він, – мати можливість називатися батьком дитини, а не бездітним і знедоленим від Бога терпіти докори від людей!
До цій молитві Іоаким приєднав пост і сорок днів; не споживав хліб.
– Не буду їсти, – говорив він, – і до свого дому не вернуся; нехай сльози мої будуть мені їжею, а пустеля ця домом, до тих пір поки не почує і не відніме від мене зневагу Господь Бог Ізраїлів.
Точно також і дружина його, будучи вдома і почувши, що первосвященик не хотів прийняти їх дари, докоряючи в неплодства, і що чоловік її від великого горя пішов у пустелю, плакала невтішно сльозами.
– Тепер, – говорила вона, – я найнещасніші від усіх: Богом відкинута, у людей зневажиться і чоловіком залишена! про що плакати тепер: про вдівство чи своєму, або про бездітність, про сирітство своєму або про те, що не була удостоєна називатися матір’ю ?!
Так гірко плакала вона все ті дні. Одного разу Анна сумна пішла в свій сад, сіла під лавровим деревом, зітхнула з глибини серця і, звівши свої очі, повні сліз до неба, побачила на дереві пташине гніздо з маленькими пташенятами. Видовище це завдало їй ще більшу скорботу, і вона з плачем почала волати:
– Горе мені бездітної! Повинно бути, я сама грішна серед всіх дочок Ізраїлевих, що одна перед усіма дружинами так принижена. Всі носять плід свого лона на своїх руках, – все втішаються своїми дітьми: я ж одна чужа цього радості. Горе мені! Дарунки всіх приймаються в храмі Божому, і за чадородие їм надають повагу: я ж одна відкинута від храму Господа мого. Горе мені! Кому я уподібнюся? ні птахам небесним, ні звірам земним, бо і ті приносять Тобі, Господи Боже, плід свій, я ж одна неплідна. навіть з землею я не можу порівняти себе: бо вона животіє і вирощує насіння і, приносячи плоди, благословляє Тебе, Небесного Отця: я ж одна безплідна на землі. На жаль мені, Господи, Господи! Я одна, грішна, позбавлена потомства. Ти, що дарував колись Сарре в глибокій старості сина Ісаака, Ти, що відкрив її утробу Анни, матері Твого пророка Самуїла, зглянься нині на мене і вислухай молитви мої. Господи Саваот! Ти знаєш наругу бездетства: припини печаль серця мого і відкрий мою утробу і мене неплідну Я чинитиму родючого Краю, щоб народжене мною ми принесли Тобі в дарунок, благословляючи, оспівуючи і згідно прославляючи Твоє милосердя.
Коли Анна з плачем і риданням так вигукувала, з’явився їй ангел Господній і сказав:
– Анна, Анна! почута твоя молитва, зітхання твої пройшли крізь хмари, сльози твої з’явилися перед Богом, і ти зачнеш і народиш дочко преблагословенну; через Неї отримають благословення всі племена земні і буде даровано всьому світу порятунок; ім’я їй буде Марія.
Почувши ангельські слова, Анна поклонилась Богу і сказала:
– Живий Господь Бог, якщо народиться у мене дитя – я віддам його на служіння Богу. Хай воно служить Йому і прославляє святе ім’я Боже день і ніч у весь час свого життя.
Після цього, сповнившись невимовної радості, свята Анна швидко пішла в Єрусалим, щоб там з молитвою віддати подяку Богові за Його милостиве відвідування.
У той же самий час Ангел з’явився і Йоакима в пустелі і сказав:
– Іоаким, Іоаким! Почув Бог молитву твою і благоволить дарувати тобі благодать Свою: дружина твоя Анна зачне, і породить тобі дочко, народження якої буде радістю для всього світу. І ось тобі ознака, що я звіщаю Євангелію тобі істину: йди в Єрусалим до храму Божого і там, у золотих воріт, знайдеш свою дружину Ганну, якій я сповістив те ж саме.
Іоаким, здивований таким ангельським Євангелією, прославляючи Бога і дякуючи Йому серцем і вустами за велике милосердя, з радістю і радістю поспішно відправився в Єрусалимський храм. Там, як і сповістив йому ангел, він знайшов у золотих воріт Анну, що молиться Богу, і розповів їй про ангельський благовісті. Також і вона розповіла йому про те, що бачила і чула ангела, який сповістив про народження у неї дочки. Тоді Іоаким і Анна прославили Бога, Який створив їм таку велику милість і, поклонившись Йому в святому храмі, повернулися в свій будинок.
І зачала свята Анна в дев’ятий день грудня місяця, а восьмого вересня у ній народилася дочка, пречиста і Преблагословенна Діва Марія, початок і Заступницю нашого спасіння, про різдво якій зраділи і небо і земля. Іоаким з нагоди Її народження приніс Богу великі дари, жертви і всеспалення, і отримав благословення первосвященика, священиків, левітів і всіх людей за те, що сподобився благословення Божого. Потім він влаштував в будинку своєму рясну трапезу, і все з радістю прославляли Бога.
Підростаючу Діву Марію батьки Її берегли, як зіницю ока, відаючи, по особливому одкровенням Божим, що Вона буде світлом всьому світу і оновленням єства людського. Тому вони виховували Її з такою ретельно обачністю, яка личила Тій, Яка мала бути Матір’ю Спасителя нашого. Вони любили Її не тільки як дочку, настільки довгий час очікувану, а й шанували, як пані свою, пам’ятаючи ангельські слова, сказані про Неї, і передбачивши духом, що має над Нею відбутися. Вона ж, виконана Божественної благодаті, таємниче збагачувала тою ж благодаттю і своїх батьків. Подібно до того як сонце своїми променями висвітлює зорі на небі, приділяючи їм частки свого світла, так і богообрана Марія, як сонце, осявав променями даної їй благодаті Іоакима і Анну, так що і вони були сповнені Духа Божого,
Коли отроковице Марії виповнилося три роки, батьки ввели Її зі славою в храм Господній, супроводжуючи з запалюванні світильниками, і присвятили Її на служіння Богу, як то обіцяли. Через декілька років після введення Марії у храм, святий Іоаким помер, вісімдесяти років від народження. Свята Анна, залишившись вдовою, покинула Назарет і прийшла до Єрусалиму, де перебувала біля своєї Пресвятої Дочки, молячись безперестанку в храмі Божому. Проживши в Єрусалимі два роки, вона почила у Господі, маючи 79 років від народження
