Аналіз твору
Жанр: вірш.
Напрям, течія: експресіонізм, символізм.
Рік написання: 1934 р.
Віршовий розмір: чотиристопний ямб із пірихієм.
Римування: перехресне.
Строфа: два катрени.
Тема: гімн природі, весні, землі, який прирівнюється до божества.
Ідея: автор показує зелений світ та природу, яка для поета є священним.
Художні засоби, стилістичні фігури:
Твір насичений порівняннями: «Весна — неначе карусель», «місяць, мов тюльпан»,
метафоричні образи: «на каруселі білі коні» — неповторний образ весни (лише у стилі цього поета)
Автор звертає увагу, що наші пращури шанували дві стихії — воду і сонце: «…на столі слов’янський дзбан, у дзбані сонце».
Образи та символічні образи:
Ліричний герой — людина, шо любить свою землю, її природу, оспівує весну, гірське село, місяць, усю багатобарвність і красу землі.
Головним у вірші є образ землі. Поет переконаний, що джерело всіх слов’янських вірувань треба шукати саме тут. Із землі народжується життя. Земля є фундаментом світового дому.
Поет згадує у поезії білий колір для надання своїм образам позитивного забарвлення. А червоний допомагає змалювати образ місяця більш насичено.
Корисна інформація:
Збірку віршів «Зелена Євангелія» Антонича називають книгою природи. У ній сонце, місяць, вітер оживають, діють і самостійно , і разом з поетом. Захоплюють тонкі й незвичайні спостереження, зроблені автором. Опис краси рідного мальовничого гірського села поета Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша.