Аналіз твору
Жанр: кіноповість («автобіографічне кінооповідання»).
Напрям (течія): модернізм, соціалістичний реалізм.
Тема: спогади письменника про своє дитинство, про кровний зв’язок з народом і рідною землею.
Ідея: з’ясування основних факторів формування людської особистості, духовного джерела справжнього таланту, ролі праці в житті людини, оспівування краси природи, рідного краю, людей праці.
Мотиви: «краса дитинства»; «краса праці»; «краса природи — «рід»; —мораль»; «минущість життя»; «бездуховність нових часів».
Композиція, композиційно-стильові особливості: особливість повісті в тому, що в ній оповідачем є сам автор, який виступає у двох іпостасях: як автор — зрілий митець Олександр Довженко — і як герой твору — маленький Сашко. Сюжету як такого немає. Натомість є певна двоплановість: основна сюжетна лінія — це новели про дитинство Сашка (його враження, захоплення довкіллям); другий план — ліричні відступи зрілого майстра (філософське осмислення художньої творчості, краси людської праці, природи, людини). Отож розповідь має двоплановий характер: перший план — це своєрідне поетичне відтворення світу у свідомості дитини; другий — філософські роздуми зрілої людини-митця про сенс людського буття, роль дитинства у формуванні особистості.Особливістю кіноповісті «Зачарована Десна» можна вважати відсутність чіткого сюжету, однак це не перешкоджає читати твір з неослабною увагою. Для втілення художнього задуму автор звертався до випробуваних часом джерел — фольклору і класичної літератури. Письменник запозичує з фольклору принцип «нанизування мотивів, використання ліричних і публіцистичних відступів, традиційних зачинів і закінчень, обрамлення, поетичної антитези і зіставлення, ретардацій» (ретардація — штучне уповільнення дії з метою звернути увагу читача на дану подію, епізод, думку).
Композиція кіноповісті «Зачарована Десна» являє собою органічне поєднання ліричних і філософських роздумів літнього Довженка з романтичним, чистим поглядом малого Сашка.
У творі можна виділити окремі новели («Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи»), ліричні й публіцистичні відступи. Але твір є цілісним: це суцільний потік думок, спогадів, що напливають одні на одні, та зображення умов, у яких формувався світогляд майбутнього митця (побут, оточення). Особливості композиції «Зачарованої Десни» зумовлені ще й жанром твору — кіноповість. Звідси й фрагментарність, швидка зміна «кадрів», планів, яка не впливає на цілісне сприйняття ліричної, сповненої тонкого гумору авторської сповіді. Сам О. Довженко як кіносценарист уважав, що сценарій (а кіноповість «Зачарована Десна» є одночасно сценарієм до однойменного фільму) треба писати двома руками: в одній тримати маленький тонкий пензлик для виписування дрібних деталей, а в другій — великий пензель створення описів стокілометрових обширів, пристрастей, масових сцен. Для стилю «Зачарованої Десни», на думку багатьох критиків, характерне поєднання лірико-романтичного оповідального тону, публіцистичного пафосу, побутово-ліричної оповіді, іронічно-сатиричних моментів.
Головні герої та їх образи: людей: прадід Семен — схожий на бога, любив сонне, помер на погребі; прабаба Марусина — любила проклинати; батько Пггкро — гарний, але випивав з горя й погано одягався, дожив до окупації; мити Одарка Єрмолаїв-на — любила, щоб усе «проізростало», Тарас — батьків батько, возив Сашка на косовицю; дядько Самійло — косар; Тихон Бобир — мисливець; Леонтій Опана-сович — учитель; природи: Десна, луки, огірки, морква, сонце, зірки, пес Пірат і його син Пірат-, предметів і явищ: хата, картина Страшного суду, погріб, пісні, повінь, човен, Великдень, косовиця.
Символічні образи: Десна, рідні Сашка, лев, повінь та ін
Час подій: початок XX ст.
Місце подій: береги Десни (с. Сосниця).
Композиція: складеться з низки епізодів, які є спогадами дорослого Олександра Довженка про своє дитинство, розказаними устами малого Сашка (своєрідний сюжет); епізоди перемежовуються роздумами дорослого Довженка про красу людської праці, природи, долю батьків, минуле й сьогочасне, мораль і свій мистецький талант (своєрідними ліричними відступами). Сюжет: у реальний світ оповідача все частіше починають вторгатися спогади (пролог) — (епізод 1 спогад про город, сад, які насаджувала мати — (епізод 2) спогад про діда Семена, який був дуже схожий на Бога, любив спати на погребні, пахнув землею й трохи млином, прожив під сонцем коло ста літ — мати ненавиділа діда й вважала його чорнокнижником, зрештою спалила його Псалт;гр — епізод З) спогади про прабабу Марусину, яка любила прокльони проклинала все (курей, свиней, собаку Пірата, дітей, сусідів)) й прокляла Сашка, який понаривав моркву — (епізод 4) спогади про страх перед картиною Страшного Сух-бо в сім,ї всі були грішні — (епізод 5) спогад про відновлення святості узяв дідову шапку й пішов шанувати старих людей) — (епізод 6) спогад про люоов до музики, а особливо до звуків клепання коси — (епізод 7) спогад про братів-няньок, які любили співати, за що їх Бог малими забрав до свого ангольського хору — (епізод спогади про батька, який був красивий, одне тільки некрасиве — одяг — безбарвний, убогий — (епізод 9) спогади про народження сестрички та смерть прабаби — (епізод 10) спогади про життя в гармонії з природою й про повінь на Великдень, коли отець Кирило на човні святив паски — через півстоліття щезло з лиця землі, спалене фашистами — (епізод 11) спогад про косовицю дитячу любов до косовиці, про сварки, про зустріч із левом — (епізод 12) спогади про дядька Самійла, який був великий косар, йому навіть дали прізвище Косар — (епізод 13) спогад про дядька Тихона-мисливця — (епізод 14 спогади про собаку Пірата та його сина Пірата — (епізод 15) спогад про коней — (епізод 16) спогад про похід до школи, де про Сашка вчитель сказав: «Не развитой!» — авторські роздуми про минуле, яке було сповнене плачу, темряви й жалю, роботи, тяжкої праці; усе розтануло, як сон — одна лише Десна зосталася нетлінною — звернення до Десни: «Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав. Так багато дала ти мені подарунків на все життя. Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».
Проблематика:
- сенсу людського буття;
- гармонії людини і природи;
- формування особистості;
- освіти;
- любові до рідної землі;
- поваги до батьків;
- любові до людей.
Примітки та корисна інформація: «Зачарована Десна» — автобіографічний твір, спогади письменника про дитинство, перші кроки пізнання життя, про «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих…», про діда Семена і прадіда Тараса, прабабу, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря. Спогади ці час од часу переростають в авторські роздуми — про «тяжкі кайдани неписьменності й несвободи», інші лиха та страждання людей праці й разом з тим — багатство їхніх душ, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність до «найвищого і тонкого».
У кіноповісті О. Довженко поетично формулює творче кредо митця: «Митці покликані народом для того, щоб показувати світові насамперед, що життя прекрасне… Бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».
«Зачарована Десна» є лебединою піснею автора.