Аналіз твору
Видано. 2016 р.
Автор. Марія Морозенко (1969-2023, справжнє прізвище Мороз) – українська дитяча письменниця.
Тема. Розповідь про стосунки людини й тварини, про відданість собаки своєму господарю.
Ідея. Возвеличення життєвих цінностей: вірності, любові, людяності, турботи.
Проблеми. Людина й природа; ставлення до тварин; вірність; піклування про інших; нескінченна надія; безмежна любов.
Композиція і сюжет твору
В основі сюжету оповідання «Вірність Хатіко» – безмежна довіра й відданість собаки своєму господареві й любов господаря до свого чотирилапого друга. Письменниця поклала в основу твору історію про собаку породи акіта, який у 1932 році прославився на всю Японію своєю вірністю й любов’ю до господаря. Хатіко кожного дня супроводжував свого господаря на залізничну станцію міста Одате, а потім зустрічав його на пероні. Одного разу господар не повернувся з міста, бо помер від серцевого нападу. Після цього Хатіко продовжував чекати на станції, поки сам не помер у 1935 році. Згодом скульптор Теру Андо встановив біля станції Сібуя пам’ятник «Вірний собака Хатіко». Під час Другої світової війни пам’ятник знищили – метал потрібен був для зброї. У серпні 1948 року статую Хатіко відновили.
Драматизм ситуації авторка передає за допомогою образної мови, зворушливих діалогів, детального опису поведінки розумного й слухняного собаки. Твір «Вірність Хатіко» має такі особливості: невеликий за обсягом, описано невеликий період із життя героїв, невелика кількість персонажів, про яких розповідає автор.
Експозиція. Автор пропонує читачеві історію про собачу вірність Хатіко, про якого, напевно, чула кожна людина.
Зав’язка. Хідесабуро Уено, який недавно втратив сьомого улюбленця, прийняв від колишнього учня маленького песика і назвав Хатіко.
Розвиток дії. Хатіко відразу ж полюбив свого господаря, згодом супроводжував його скрізь і всюди, навіть побував у Токійському університеті. Собака проводжав господаря до входу на станцію Сібуя, потім повертався додому, щоб рівно о третій годині дня знову поквапитися на станцію зустрічати його з роботи.
Кульмінація. Якось господар не повернувся і Хатіко просидів на пероні до пізньої ночі. Черговий на станції сказав, що Хідесабуро Уено помер від серцевого нападу.
Розв’язка. Хатіко все одно вірив у повернення свого господаря. З дня у день він ходив на станцію, чекав. Минали роки, про вірного собаку знало багато людей. Хатіко чекав до свого останнього дня.