Уривок з поеми (аналіз, паспорт твору) — Євген Маланюк

Жанр: вірш.

Напрям, течія: модернізм, необароко.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

Римування: перехресне.

Строфа:

Провідний мотив, мотиви:

• спогад поета про запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю;
• возвеличення історичної пам’яті українського народу;
• розкриття найкращих рис вдачі козаків-українців;
• заклик до пробудження в українців почуття національної свідомості, психології переможця;
• віра в силу й безсмертя рідного народу.

Тема: Відчуття ліричного героя себе частинкою свого нескореного славетного народу.

Ідея: утвердити державність України, єдність народу з історією.

Художні засоби, стилістичні фігури:

• епітети: «залізна голова», «п’яний сміх», «запорозька кров»;
• метафори: «народ мій жбурне»; «рокоче запорозька кров»;
• порівняння: «херсонські прерії — мов Січ»;
• алюзії: «Вони взяли свячений ніж, / Залізняка майбутні діти», «Вставайте! Кайдани порвіте!»;
• інверсія: народ мій.

Образи та символічні образи: Євген Маланюк у вірші «Уривок з поеми» зосередився на періодах козацтва й гайдамацьких повстань як найбільш яскравих сторінках історії України. Це ілюструє низка образів тієї епохи: Січ, отамани курінні, гармати, кобзар.

Деякі з них розпізнати не так легко. Наприклад: батуринський вогонь — натяк на знищення Батурина, гетьманської столиці Івана Мазепи, московськими військами; свячений ніж — символ гайдамацького руху.

Автор згадує героїв цієї доби — втілення національного духу. Серед них: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Максим Залізняк, Іван Гонта.

Не оминає увагою поет й географії. У вірші є багато власних назв: Херсонщина, річка Буг, річка Синюха, Київ, Москва.

Примітки та корисна інформація: «Уривок з поеми» слугує яскравим прикладом «козацької лірики». Перед читачем з’являються імена Б. Хмельницького, І. Мазепи, М. Залізняка, І. Гонти, а також образи січовика, отамана, Січі.

Використавши козацьку тематику, Є. Маланюк провів паралелі із XX ст., апелюючи до народної пам’яті, що закарбувала на своїх сторінках славні звитяги та перемоги українських козаків.

Поет намагався пробудити в читача психологію переможця, згадуючи колишню доблесть прадідів, що «уміли кинуть п’яний сміх / В скривавлене обличчя — муці», у жилах котрих «рокоче запорозька кров». Навіть тоді, коли «держава рухнула», у козаків не опустились руки: «Вони взяли свячений ніж, / Залізняка майбутні діти!»