Аналіз твору
Жанр: вірш (ідилія).
Напрям: модернізм.
Течія: неоромантизм з елементами символізму.
Тематичний різновид: інтимна з елементами філософської.
Система віршування: силабо-тоніка, ускладнена подібністю до силабіки: після шостого складу є зайвий склад, який вимагає клаузули, таким чином вірш має вигляд силабічного за схемою — 7//7.
Віршовий розмір: ямб із зайвим складом після шостого.
Римування: перехресне (абаб).
Строфа: чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви: «тиха старість», «щастя», «діти», «краса природи», «село».
За ідилічністю й мотивами поезія Ліни Костенко чимось подібна до вірша Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», однак, на відміну від Кобзаревого вірша, поетеса змальовує ідилію бездітної старості, вимираючого села.
Тема: бездітна старість; вимираюче село.
Ідея: ідилічне змалювання-переживання самотньої старості як «останньої казки», яка, на жаль, не зігріта голосами дітей чи онуків.
Композиція (зміст): біля дороги біла-біла хата, де живуть дід і баба, у яких, мабуть, є навіть курочка ряба, що несе їм яєчка золоті — вечорами дід і баба гойдають чужих дітей, а потім довго-довго сидять на призьбі — вони як остання казка під образами.
Художні засоби виразності: епітет, метафора, персоніфікація, гіпербола, інверсія, повтор, символ, фразеологізм.
Образи та символічні образи:
людей: ліричний герой, дід, баба, чужі діти;
природи: долина, старий граб, двір любистку, жоржини, вишні чорноокі, патлашки, стомлений лелека, шовковиця, гарбузи;
предметів і явищ: село, шлях, біла-біла хатка, яєчка золоті, двір любистку, стежини, хлів, руки, призьба, шлях золотий, остання в світі казка, образи, тин.
Символи: курочка-ряба, яєчка золоті (символи ідилічного старого, казкового світу; архетипні образи українського народу).