Аналіз твору
Жанр: героїчна, патріотична, політична кіноповість.
Напрям (течія): реалізм з елементами неоромантизму (поетичного романтизму).
Тема: трагічні сторінки Великої Вітчизняної війни на території України від початку та відступу Радянської армії на схід до визволення; життя й боротьба на окупованих територіях; «влада» на війні.
Ідея: возвеличення патріотів, героїв війни, Батьківщини, кохання; засудження радянської влади за трагедію народу; пошук відповідей на болючі питання (причини зрадництва, запроданства, перемоги великою кров’ю); утвердження думки про невмирущість народу й України.
Мотиви: «людина на війні»; «влада й людина»; «сила кохання»; «зрада»; «героїзм»; «жертовність»; «відповідальність перед народом і собою»; «неперевність роду»; «Батьківщина».
Композиція: складається з 50 окремих епізодів-картин, що у свою чергу містять кадри; кількох сюжетних ліній (історична — події війни; долі Запорожців; кохання Василя й Олесі; доля Христі Хутірної); має обрамлення (однаковий початок і закінчення твору) у вигляді народної пісні «Ой піду я до роду».Сюжет: уся родина Запорожців, які мешкають у селі Тополівка, зібралася вітати матір Тетяну з 55-річчям, співає пісню «Ой піду я до роду» — почалася війна, матір і Саву поранено під час нальоту — брати Іван і Роман ідуть на фронт — через село йдуть радянські війська, що відступають — Олеся попросила Василя Кравчину стати її чоловіком, усвідомлюючи, що попереду жах окупації — ніч кохання без весілля й дружок — зранку проводжає чоловіка на війну — Україну окуповано, на чолі окупантів полковник Еріх фон Крауз, при ньому його син — село окуповане — Еріх фон Крауз розказує сину про «ахілллесову п’яту» українців («вони не вчать історію») — Павло Хутірний дезертирує й залишається в селі, з приходом фашистів стаючи поліцаєм — батько соромить сина, той випадково вбиває батька, за що отримує прізвисько «Іуда» — роздуми про г*, що буде з народом — обрання старости села Тополівка — для того, щоб порят) вати людей, на посаду зголошується Лаврін Запорожець — при обранні з’являється Григорій Заброда, який претендує на посаду старости, його обирають на посаду начальника поліції, усі проти, а фон Крауз каже, що жорстока вдача й ненависть колишнього куркуля відповідають посаді — відступ радянських військ — випадкова зустріч Івана Запорожця й Василя Кравчини — картини втечі «радянських політпрацівників» на машинах — у Тополівці впряжені селяни орють землю й розмірковують про «лихого» Лавріна й передбачають, що після війни знайдуться судді, які спитають, хто що робив на окупованих землях — Лаврін намагається врятувати молодь від відправки до Німеччини — Товченик-з’язківець спійманий, урятувати не вдається — Олеся й Христя у вагоні на Німеччину, Христя стрибає з мосту й тікає — роздуми про роль матері для нації — Лаврін у концтаборі — двобій Лавріна із Забродою — смерть Заброди й повстання в’язнів, під час якого Лаврін убиває Людвіга фон Крауза — картини України в огні — Леся потрапляє служницею до дружини фон Крауза — Василь Кравчина постійно потрапляє на операційний стіл від поранень, рятує думка про Олесю — Крауз помстився Лаврінові, спаливши село й убивши родини партизанів — Лавріна судять у партизанів — випадково його рятує син Іван, який приходить із партизанським загоном — дружина фон Крауза дізнається про смерть сина, Олеся тікає — Олеся довгими й складними шляхами дістається до України — старий Крауз і Антоніо
Пальма зустрічаються в штабі — Христя Хутірна одружена з Пальмою — роздуми про те, що в цій війні не буде переможених і переможців — прокурор судить Христину — її впізнає сусід Мина Товченик і рятує — зустріч Олесі й Христі на згарищі села, вони розказують про себе — визволення Тополівки — переслідування загонами Лавріна й Романа Запорожців фон Крауза (убивають) — кривавий бій — зустріч Василя й Олесі — на пожарищі рідного дому збираються ті, хто вціліли (Лаврін, Роман, Олеся, Василь), і співають пісню «Ой піду я до роду» — на ранок Олеся проводжає всіх на фронт.
Головні герої та їх образи: людей: Паврін Запорожець — батько п’яти синів; убиває Заброду й Людвіга фон Крауза; допомагає партизанам; звинувачений у зраді з боку радянської влади, бо виконував обов’язки старости, хоча насправді так хотів допомогти громаді; Тетяна Запорожчиха — ніжна, турботлива мати, убита Еріхом фон Краузом; Роман — син Лавріна, командир партизанського загону; Іван — син Лавріна, боєць Червоної армії, артилерист; Савка — син Лавріна, чорноморець, загинув у перші дні війни; Григорій — син Лавріна, агроном, «майстер урожаю»; Трохим — син Лавріна, рільник, щасливий батько п’ятьох дітей; Олеся — дочка Лавріна, кохана Василя Кравчини, ідеал української дівчини, поетична душа, якій довелося пройти всі кола воєнного пекла; Мина Товченик — зв’язківець партизанського загону; Василь Кравчина — танкіст-червоноармієць, коханий Олесі; Христя Хутірна — проста дівчина, найтрагічніший жіночий образ; одружується з Антоніо Пальма, щоб вижити, хоча любить свій народ; стара Левчиха — звичайна українська жінка з добрим серцем і відкритою душею; Григорій Заброда — репресований «куркуль», який утік із Сибіру, щоб помститися за свою біду, поліцай; Павло Хутірний — дезертир, поліцій; Еріх Крауз — німецький барон, «правитель» українських земель, витончений інтелектуал на війні; Людвіг фон Крауз — його син; радянські партійці; природи: краса української землі; предметів і явищ: пісня, родина, документи, відступ, кохання, потяг, міст, колючий дріт, згарище, партизанський загін, поранення.
Символічні образи: Україна в огні (символ всенародної трагедії); Лаврін Запорожець (символ українського духу, незламності, козацьких нащадків); Василь Кравчина (символ героїзму, відданості в коханні, безсмертя любові); Олеся символ жіночності, чистоти навіть після найбрудніших випробувань); Заброда символ «заблуканих» душ, які не розуміють, хто справжній ворог); Еріх фон Крауз (символ інтелектуальної Європи — творця страшної війни); документи (символ владної байдужості); пісня (символ єдності й невмирущості роду) та ін.
Композиційно-стильові особливості: сценарій кіноповісті складається із 50-ти епізодів-картин. У творі кілька сюжетних ліній: доля роду Запорожців та інших учасників бойових дій; лірична лінія Олесі й Василя; лінія Христі Хуторної; учинки ворогів і поведінка Лиманчука. Довженко-письменник не просто веде оповідь про події — він висловлює власне бачення причин поразок, зради, зневіри через ліричні відступи, аналітичні роздуми.
Головним, наскрізним у кіноповісті є велетенський епічний образ України, сплюндрованої фашистами й більшовиками. Родина Запорожців — це мікромодель України. Пісня «Ой піду я до роду гуляти» є своєрідним обрамленням. Її співають Запорожці на початку твору. Вона символізує єдність родини і злагоду в ній, а отже, — єдність українського народу. Наприкінці твору родина збирається знову. І хоча немає багатьох її представників, є надія, що дерево роду Запорожців не перерветься.
Художні засоби виразності: епітет, порівняння, метафора, синекдоха інверсія, риторичні питання, риторичні вигуки та ін.
Проблематика:
- виховання молоді;
- незнання історії;
- відсутності національної гордості;
- батьків і дітей;
- війни і миру;
- зради;
- патріотизму;
- кохання і вірності;
- війни як загальнонаціональної трагедії.
Примітки та корисна інформація: Кіноповість «Україна в огні» — один з найсильніших, найбільш вражаючих творів української літератури про трагедію народу в роки Другої світової війни та впродовж усієї своєї історії.