Аналіз твору
Напрям: модернізм.
Течія: неореалізм, неоромантизм.
Тема: зображення трагічної долі людини-особистості в тоталітарному суспільстві.
Ідея: перемога добра над злом; за будь-яких обставин кожен має залишатися Людиною.
Мотиви: «протистояння добра й зла», «сильна людина», «велика сила кохання», «антилюдяна сутність радянської системи».
Композиція, композиційно-стильові особливості: композиція роману зумовлена особливостями жанру: твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючи назви: «Дракон», «Світ на колесах», «Навзаводи із смертю», «Заколот і капітуляція», «Бог кохання», «Весела робінзонада», «Не ходи босий» та інші.Позасюжетні елементи — пейзажі, портрети, сценічні моменти — завжди романтично забарвлені. Особливо захоплюють уяву читача екзотичні панорами Сіхоте-Аліня, описи краєвидів на Зміїній та Голубій падях.
Інтер’єри подано точно й барвисто, з багатьма промовистими деталями. Цікаві історичні екскурси, що їх вкладено в уста різних персонажів.
Важлива роль належить експозиції зі своєрідно запрограмованою ідеєю твору. Поїзд-дракон, якого веде паровоз-голова «Йосиф Сталін» і підпихає демон «Фелікс Дзержинський», який має черево, «натоптане вщерть» тисячними жертвами, летить у чорну темряву, у прірву, небуття.
Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ-НКВД, уособлює загрозу знищення, яка стала реальною для громадян великої радянської імперії. Та ось зринає над обставленими багнетами й оповитими жахливою державною таємницею вагонами українська розлога пісня. Вона «здіймається на крила», «шугає і б’є крильми над спиною дракона», «мелодія все більше стає потужною, кипить, вирує», і оскаженілі вартові безсилі спинити її. Бо то — голос невпокореної волі, свідчення нездоланності українського духу.
Сюжет розгортається з зав’язки, яка інтригує: на останній станції виявляється, що втік найнебезпечніший в’язень Григорій Многогрішний, якого пильнував сам начальник ешелону.
Подальший розвиток дії складається з ряду небезпечних для Григорія ситуацій, кожна з яких — провісник головного кульмінаційного моменту. Ось голод і втома зовсім паралізували волю й виснажили сили втікача. Чи витримає? А ось його накрила разом з важкою ведмежою тушею чорна ніч непритомності. Чи не назовсім? Далі Григорій зі своїм названим братом Грицьком кидає виклик долі — їде поїздом без документів до Хабаровська, де кожної хвилини його можуть затримати. У місті хоче йти навіть у пащу до свого заклятого ворога — НКВД. Григорія помічають і переслідують, але й тут щаслива доля рятує його.
Найбільшої сили конфлікт досягає при майже неймовірній зустрічі Многогрішного і Медвина в тайговому безлюдді. Григорій розправляється з катом: «Тут… я тобі… й рев, тут я тобі й трибунал!» Завершується роман повним тріумфом благородних ідеалів. Щаслива розв’язка теж відбувається на межі неможливого — закохана пара завдяки своїй кмітливості, винахідливості й сміливості переходить кордон і опиняється в безпечному місці.
Головні герої та їх образи:
людей: Григорій Многогрійшний — головний герой; нащадок гетьмана Дем’яна Многогрішного (1668-1672), який був засланий до Сибіру; родина Сірків: Наталка — кохана Григорія, чесна, смілива, віддана в коханні, вихована в кращих українських традиціях; Грицько — Наталчин брат, сміливий, справжній спадкоємець козацького духу; Денис Сірко — батько Наталки; мати Сірчиха; родина Морозів; Медвин — майор НКВС, який «полює» на Григорія, утілення сатанинської сутності сталінського режиму; Фійона — жінка легкої поведінки, коханка Медвина; українці-переселенці, представники корінного населення Хабаровського краю;
природи: тайга, Байкал, Амур; уссурійський тигр, ведмідь, олені, коні; собака Сірків Заливай; предметів і явищ: предмети українського побуту; ніж, рушниця, потяг, записка, палювання на оленів, утеча.
Символічні образи: потяг-дракон (символ тоталітаризму); потяг-експрес (символ «забезпеченого» нового життя більшовицької верхівки); білена глиняна хата (символ України в тайзі); тигр (символ володаря, сили, незламності людського духу).
Час подій: 30-ті рр. XX ст.
Місце подій: Україна — потяг до Сибіру — Сибір — тайга — поселення Зеленого Клину — Хабаровськ — Маньчжурія.
Сюжет: складається з 2-х частин, у яких 12 розділів:
ЧАСТИНА ПЕРША. Розділ перший «Дракон»: із дивної пекельної країни людоловів у Сибір летів потяг — надпотужний паровоз «Й. С.» (Йосип Сталін), а позаду — такий же «Ф. Д.» (Фелікс Дзержинський) — на всіх зупинках перевіряють наявність Многогрішного — на п’ятнадцяту добу шаленого гону земля обірвалася перед океаном — Многогрішний утік — Медвину згадалися слова Григорія «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!» — у всі кінці летить телеграма про розшук нікому не відомого гордого нащадка першого каторжанина Сибіру, про правнука гетьмана Дем’яна Многогрішного: «Григорій Многогрішний. Особливі прикмети: юнак 25 літ, русявий, атлет, авіатор».
Розділ другий «Світ на колесах»: по тайзі тим же маршрутом по Транссибірській магістралі мчить інший експрес — «Тихоокеанський експрес нумер один», у якому їде цвіт робітничо-селянської імперії в усій його величі й багатогранності — у всіх на слуху володар дум і сердець дослідник Арсеньєв, який описав красу й принади уссурійської тайги, женьшеню й тигрів — мешканці потяга спостерігають екзотичних тубільців (червоношкірих бурятів, гордих бронзових якутів, тунгусів, китайців) — розповіді якогось професора про перших каторжників Сибіру, перших політичних засланців («навіженого протопопа Аввакума та бунтаря й «ізмєнніка» малоросійського гетьмана Дем’яна Многогрішного) — потім мешканці спостерігають сотні бамлагівців-в’язнів — в одному з вагонів лише кілька людей, один із яких майор Медвин — Медвин згадує, як катував Многогрішного і як після цього боїться жити, бо прокльони Григорія «отруїли йому життя».
Розділ третій «Навзаводи із смертю»: Григорій проривається по чужій чотириярусній тайзі — сил немає, гарячка, голод — випадково в напівпритомному стані рятує Наталку Сірко.
Розділ четвертий «Родина тигроловів»: Григорій приходить після 5 днів гарячки до тями й не може зрозуміти, де він, бо все навколо, як на його Батьківщині — виявилося, що Григорій потрапив у родину українців-переселенців до Зеленого Клину, а родом він звідти ж, звідки й баба Наталки (із села Трипілля Київського району) — відбувається поступове знайомство Григорія з родиною Сірків («Я знаю, що ви всі думаєте про мене хтозна й що. Але запевняю вас… Слухай, що я скажу: що б ви не думали і як би не думали, я хочу лише сказати… що я чесна людина», — говорить про себе Григорій) — мати розказує, як 1887 року переселилися сюди та як за радянської влади все змінилося на гірше.
Розділ п’ятий «П’ятнування»: Григорій все більше роззнайомлюється із Сірками — разом ідуть на полювання.
Розділ шостий «В пралісах Сіхоте-Аліня»: Сірки пантують у лісах — випадково зустрічають родину Морозів, друзів і кумів-українців, обмінюються новинами — старий Мороз повідомляє, що НКВД почало вже розкуркулювати й старовірів — попрощавшись із Морозами, Сірки проводять важкий, але приємний час, полюючи на ріг — Григорій зізнається, що він авіаконструктор.
ЧАСТИНА ДРУГА. Розділ сьомий «Memento тогі»: над тайгою літають літаки, когось шукають — до Сірків приходить тунгус Пятро Дядоров, перший мисливець у краї, який узяв собі за жінку красуню — росіянку із старовірів, що звалася Фійоною, яка за його відсутності розважалася з великими начальниками — Григорій закохується в Наталку — разом із Григорієм вони їдуть здавати товар у гирло Мухені Сірковому приятелю Мокієнкові — Григорій довідується, що його шукають.
Розділ восьмий «Осінь у тайзі»: краса природи (ізюбри) й краса людських стосунків — пригоди молодих людей — кохання.
Розділ дев’ятий «Зима»: полювання на тигра — Григорій заблукав — Наталка за домогою вірного собаки Заливая рятує Григорія — перший поцілунок Григорієм Наталки — святкування Різдва — Григорія бере охота зробити зухвалий рейд до Хабаровська побавитися з небезпекою.
Розділ десятий «Рейд на Хабаровськ»: Григорій і Грицько їдуть здавати хутро, поновити контракти, набрати боєприпасів та оформити дозвіл на зброю — зустріч зі знайомим мандзи Кім-Гі-Суна — сідають в «експрес, которий возіт дрова і лєс», наповнений зірваною з місця й киданою по всіх світах Україною — походи по Хабаровську — зістріч із Васею Потаюком, щоб зареєструвати зброю — Грицько йде в НКВД для реєстрації зброї, його розпитують про чужинців у тайзі — хлопці йдуть до ресторану, де спостерігають дівчат («зневажений цвіт нації») — за Григорієм ув’язався «хвіст» — Григорій підозрює лихе.
Розділ одинадцятий «На кішку»: Сірки йдуть полювати на тигрів — раптом натрапляють на лісову газету (на снігу було написано: «Фійона Медвину привіт передавала») — Григорій усе розуміє — біля намету Григорій знаходить недопалок дорогої сигарети «Золота Марка», які палить Медвин — Григорій наздоганяє Медвина й убиває, написавши на снігу: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний, а за що — цей пес сам знає».
Розділ дванадцятий «Навзаводи із смертю»: Наталка все це бачить і розуміє — вирішують тікати — Григорій приходить попрощатися із Сірками — батьки благословляють Григорія з Наталкою — на Н-ській заставі на Маньчжурськім кордоні, біля станиці Пашкове переходять кордон — старим Сіркам Заливай приносить записку: «Живі. Здорові. Обіймаємо всіх. Цілуємо. Вже перейшли до тітки!» — на п’ятий день пес зник, подався без надії догнати, але — «сміливі завжди мають щастя».
Художні засоби виразності: увесь арсенал.
Проблематика:
- виживання людини в умовах жорстокого терору;
- боротьби добра і зла;
- справедливості й кари;
- морального виберу;
- волі до життя і цілеспрямованості;
- відносин людини і природи;
- родинних взаємин і кохання;
- вічності давніх традицій предків.
Примітки та корисна інформація: Роман «Тигролови» Іван Багряний написав у 1944 р. за 14 днів. Книга була дуже популярною. Вона вийшла друком англійською мовою в США, Англії, Канаді; її також було перекладено голландською, німецькою, данською мовами; цим твором зацікавились навіть у Голлівуді.
Це складний, багатоплановий твір. У ньому є історичний екскурс у XIX ст., коли українці заселяли Зелений Клин на Далекому Сході; є ознаки пригодницького гостросюжетного роману із втечами, переслідуваннями та неймовірними випробуваннями, через які проходять герої.
Автор робить етнографічно-побутові замальовки. Проте в романі домінує думка про красу і мужність людини, про її сміливість і навіть відчайдушність, про її лицарські риси.
Тематика роману широка — висвітлення теми свободи, життя і смерті, вибору людиною місця в історії, межі її можливостей.
Назва твору є символічною. Змінивши її з початкової «Звіролови» на «Тигролови», Іван Багряний суттєво поглибив змістові акценти розповіді. Тигр — один з наймогутніших і найнебезпечніших диких звірів. Родина Сірків, живучи в єдності з навколишньою природою, навчилася приборкувати цих тварин. Автор стверджує мужність, фізичну та моральну силу Сірків, представників українського народу, їхню здатність перемагати найтяжчі обставини. Через мотиви втечі й «польованої людини» образ Григорія Многогрішного також асоціюється з цим сильним, сміливим і вільнолюбним диким звіром. Іван Багряний показує становлення «нового українця», який зможе здолати дракона і таким чином вибороти право свого народу на майбутнє. Нащадок козацької шляхти (предок Григорія — гетьман Дем’ян Многогрішний) вступає у боротьбу і вбиває новітнього тигролова, уособлення радянської імперської системи майора Медвина.
Григорій Многогрішний переміг. Переміг відчай і безвихідь, фізичну знемогу і підлість сталінських людоловів, випростався велично і гордо.
Бо залишився Людиною. Утвердився в переконанні, що людина — найвеличніша з усіх земних істот.