Аналіз твору
Жанр: ліричний вірш (роздум, медитація).
Напрям: модернізм.
Течія: неоромантизм.
Тематичний різновид: філософська лірика.
Система віршування: силабо-тонічна.
Віршовий розмір: 5-стопний ямб
Римування: перехресне (абаб).
Строфа: нестрофічна будова.
Провідний мотив, мотиви: ліричного роздуму про суть мистецтва, роль слова в житті людини.
Тема: слово в житті людини, сутність поезії.
Ідея: утвердження думки, що «поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», що «страшні слова, коли вони мовчать» у той момент, коли вони повинні бути сказані поетом як особистістю й громадянином.
Художньо-стильові особливості: велика відповідальність митця перед людьми за свої слова, творіння, адже до нього прислухаються, йому вірять. Як важливо сказати щось своє, неповторне, вагоме, яке б зачепило душу людини, підтримало її, розрадило. Ліна Костенко переконана: якщо ти справжній поет, то твоя «поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Ці слова, які є головною думкою поезії, стали афоризмом. Хай буде напружена праця душі, муки творчості, щоб знайти оте єдине, неповторне слово, яке залишиться в пам’яті й у серцях людей. Художні засоби: оксиморон (слова мовчать); епітети (страшні слова, безсмертний дотик); метафори (слова мовчать, причаїлись); антитеза (краса й потворність, асфальти й спориші) тощо.
Художні засоби, стилістичні фігури: метафора, оксиморон, гіпербола, антитеза; афористичність мови.
Образи та символічні образи:
людей: ліричний герой;
предметів і явищ: слово, поезія; асфальти, спориші; краса, потворність.