Школярка з передмістя (характеристики та аналіз героїв твору)

Школярка. Звичайна дівчина-школярка, яка закінчує школу. У повісті не вказано її імені. Дівчина живе у передмісті разом з бабусею, бо батьки розлучилися і мама поїхала на заробітки до Греції. Бабуся змалечку виховує Школярку, даючи її молодим батькам можливість для кар’єрного зростання. Тож єдиним надійним та незмінним дорослим, порадницею і розрадницею, а також найближчим другом у Школярчиному світі є бабуся.Цитати: «Я ж, звичайна школярка з передмістя, не поспішала настільки глобалізуватися, щоб метушитися в черзі за американське громадянство. Позбавити себе добровільно усього, до чого звикаєш з часів несвідомого дитинства, — це не моє. І потім, бабусю й у кайданах не витягнеш з нашого двору…», «Я довго не засинала — згадувала усе приємне, що мала в дитинстві: помаранчевий дух взимку, ранні трускавки у травні, морозиво у дитячій кав’ярні, нові лаковані сандалики і рожеве легеньке платтячко, вазонки розквітлих азалій та цикламен, що приносив тато у січні, на мамин день народження. А втіха від застуди чи грипу, коли вже нема температури, але я ще лежу в ліжку і читаю товсті пригодницькі романи, умліваючи від переживань закоханого героя, якого розлучили з дівчиною…», «Мені б хотілося опинитися в такому привабливому котеджику, модерно умебльованому, з велетенською кухнею, де є всі сучасні прибамбаси — від посудомийки до різних міксерів і сокодавок. Щоб виходити з лазнички у білому пухнастому халатику з чалмою із рушника на мокрій голові, цілувати тата і маму і брати з її рук високу склянку апельсинового соку… А потім бігти до чистенького шкільного автобуса, який сигналить біля двору, вскакувати в нього і на ходу падати на сидіння… Поруч із якимось симпатичним боєм. І недбало промовляти: «Хай!»», «Я просто викликала із своєї уяви видіння: ось ми удвох подорожуємо, може, навіть, і по Греції, у спортивному авті. Ось на океанському лайнері заходимо в бар. І на мені вечірня сукня, як на Кетрін Зета Джонс, коли вона зустрілася із своїм колишнім коханцем. Кажуть, що я на неї схожа… Ні, про це не треба, бо то було на «Титаніку»… Не на тому, де ді Капріо… Боже, який там океан, тут хоча би в Карпати вибратися!», «Гурти моїх ровесників кучкувалися у скверику: там були й дівчата, розкуті й розмальовані, в смугастих підколінках і кросівках. А я пишалася в лакованих мештах на високих обцасах — і нікому не була потрібна.», «Мені ввижалося щастя… Тато й мама більше не розлучатимуться, і я щодня чутиму різкий запах «Дубельвіскі». Ми відремонтуємо наш будинок, проведемо опалення нагору, в мансарду, і облаштуємо там для мене кімнату, в якій я зможу зустрічатися з сусідом, уникаючи контролю з боку дорослих. Мама піде працювати в якесь туристичне агенство, а тато нехай собі возить той секонд-хенд, якщо йому так хочеться.», «Я взагалі часто буваю невпевнена у своїх силах.», «І всі мої образи стали космічним пилом на тлі всесвіту. Він же такий величезний! У ньому є місце для щасливих і не дуже, для хитрих і щиросердних, для мудрих і, як каже бабуся, недалеких… От я, наприклад, належу до пестунчиків долі. Чого мені бракує? Маю бабусю, вустами якої промовляють кілька педагогічних поколінь… Маю таку молоду і таку гарненьку маму — сама нею милуюся і не розумію, чого вона не впала в око якомусь нашому олігархові, щоб нам не довелося перелітати кілька кордонів до того блондинистого данця. І, зрештою, я таки татова донька, а тато обіцяв мене не зрікатися. Бо колись давно сказав дивовижне слово «лю…».

Бабуся. Мудра і розважлива жінка, хороша подруга для Школярки, намагається зрозуміти сучасну молодь. Бабуся з самого народження внучки присвятила їй весь свій час. Колись жінка працювала вчителькою, а з виходом на пенсію залишилася з внучкою, поки дочка поїхала за кордон. Бабуся навіть після розлучення дочки підтримувала нормальні стосунки з зятем, ставилася до нього з розумінням. Для Школярки бабуся була найближчою людиною, з якою дівчина могла розмовляти на різні теми, радитися, жалітися, мріяти. Записи щоденника щедро пересипано бабусиними порадами, практично всі події в Школярчиному житті вони обговорюють і проживають спільно, що насичує оповідки другим поглядом, поміркованішим, спокійнішим, але ніколи не протилежним дівочим рефлексіям.

Цитати: «Моя бабуся колись теж учителювала, тому в неї на школу алергія.», «Одна біда — бабуся консервативна щодо мого одягу і макіяжу. (Вона й сама довго кремпувалася, доки ми з мамою переконали її, що штани — це тепло і зручно, ще й на колготах можна зекономити, тому наважилася таки одягти джинси, щоб ходити у дворі, а потім в них влипла — не знімеш…) Вона жахається облич і написів на футболках, топіків до пупа, шортів і чорних бюстгальтерів під білими блузками. Вона благально позирає на мене, коли я сідаю перед дзеркалом з усім асортиментом помад, тіней, рум’ян і туші.», «Моє естетичне виховання почалося із лялькового театру. Цирк бабуся не любила (вважала його видовищем неінтелектуальним), тому вряди-годи мене туди водили батьки. Коли не сварилися «на все життя»…», «Бабуся не любила тата, але співчувала йому. Бабуся любила мою маму, свою єдину доньку, але вважала її винуватою в сімейних сварках.», «Бабуся, як завжди, дипломатична.».

Мама. Рано вийшла заміж, згодом розлучилася і поїхала на заробітки до Греції, де мала знайому. Жінка шукає кращого життя для себе і доньки, думає про її майбутнє. Мама знаходить нового чоловіка в Данії і забирає Школярку з собою, щоб забезпечити гарну освіту.

Цитати: «Найбільше дісталося моїй мамі, яка вже шостий рік сидить у Греції на заробітках. Тобто вона, звичайно, не сидить, а працює: доглядає одну стару жилаву пані…», «Як моїй мамі, такій пещеній дитині-одиначці, вдалося виховати в собі таку потугу, не знає навіть моя бабуся. Вона колись здивовано сказала мамі: «Дивлюся на тебе — і не віриться, що ти моя донька…» «Біда навчить…» — озвалася мама. Отак! Значить, вся її впевненість, самостійність і енергія — наслідок науки бідою.».

Тато. Одружившись з мамою, майже весь час приділяв роботі. Вони розлучилися, коли чоловік втратив роботу. Спершу він жив у тітки, згодом знайшов іншу жінку, одружився, у них народилося двоє дітей. Школярка навіть після розлучення батьків надіялася, що вони ще можуть бути разом. Коли ж вона дізналася, що в батька є син, а згодом з’явилася дочка, дівчина була вражена такою несподіванкою.

Цитати: «…безвідповідальним татком — молодим спеціалістом з туманними перспективами на майбутнє», «…зайнятий своїм дрібним бізнесом і приходить до нас без будь-якої системи: то забіжить вранці в неділю, коли я ще сплю, то зайде увечері в п’ятницю, коли я поспішаю на побачення. Наші розмови — як есемески. І я бачу, що він все частіш незадоволений моєю поведінкою. Та не каже про це вголос. А що йому казати? Він же пішов від нас…».

Сусід. Хлопець Школярки, з яким вона познайомилася випадково. Він вчиться на ветеринара і планує отримати роботу на ринку, де видаватиме дозволи на торгівлю м’ясом. Йому подобається Школярка, але, дізнавшись про її від’їзд за кордон, він не намагається спинити її, адже розуміє, що на цей час є речі важливіші.

Цитати: «Так я й повірила! Широкоплечий під два метри юнак, від якого заносить дорогим одеколоном і дорогими цигарками, вбраний в кращі зразки англійської легкої промисловості — і він для них порожнє місце?!», «Як він там може бути — такий випещений, такий завжди елегантський!», «Мовляв, хлопець як хлопець, дуже прагматичний, але то не ґандж, зараз усі такі; не соромиться називати речі своїми іменами, не вдає із себе кращого, ніж є насправді…».

Школярка з передмістя (характеристики та аналіз героїв твору) — Оксана Думанська

Аналіз твору