Кирило Відковський провів 27 днів у підвалі своєї школи в полоні РФ. Фото: Кирило Відковський
Упродовж 27 днів, з 3 березня до 30 березня 2022 року, 368 жителів селища Ягідне в Чернігівській області перебували у шкільному підвалі площею 197 м². Російські військові силоміць утримували в невеликому приміщенні майже все населення села.
Людьми прикривалися як «живим щитом», адже в самій будівлі школи у росіян розташовувався штаб. За час перебування в підвалі 10 людей померли через задуху й відсутність медичної допомоги.
За даними Чернігівської обласної прокуратури, озброєні вогнепальною зброєю військові РФ, позбавили волі та насильно утримували у підвалі Ягідненської школи 368 людей, серед яких 69 дітей.
Понад 300 людей із Ягідного були змушені переїхати в підвал школи, захопленої російськими військами під час вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Фото: Кирило Відковський
Одним із них виявився Кирило Відковський, чию історію опублікувало американське спортивне видання ESPN.
Кирило Відковський – така ж одержима футболом дитина, як і всі інші. Він обожнює Ліонеля Мессі й проводить кожну вільну хвилину з м’ячем, тренується з друзями та мріє стати футболістом.
Ці мрії допомогли Кирилу вистояти, коли він провів 27 днів у підвалі своєї школи в Ягідному після вторгнення Росії в лютому 2022 року.
Нелюдські умови, в яких росіяни утримували мирних жителів Ягідного
Російські війська змусили Кирила покинути свій дім і помістили у шкільному підвалі. На той момент хлопцю було всього 10 років, і він був одним із понад 300 жителів свого села, які майже місяць перебували у справжньомк пеклі.
Деякі його односельці загинули — не було ні електрики, ні водопроводу, їжа складалася з припасів, вихоплених із шаф перед тим, як людей вигнали з будинків, а виживання стало щоденним, щогодинним випробуванням.
Кирило, як і раніше, мріяв про футбол. Він малював на стіні футбольні малюнки: чоловічків із палицями на футбольному полі.
«Потрібно було якось відволіктися. Я знайшов на підлозі шматок вугілля і просто почав малювати на стінах. Просто футболістів на полі. Я люблю футбол і хотів грати, але не міг. Можливо, я не розумів, чому, але я не міг грати», — розповів він в інтерв’ю ESPN.
За словами хлопця, російські окупанти не давали можливості людям, які потрапили в полон, по два-три дні сходити до вбиральні, а єдина вода, якою могли скористатися заручники, була змішана з піском.
УАФ організувала для постраждалих переїзд та відвідування матчів збірної України у Німеччині
Через два роки Кирило, якому зараз 13 років, його мати Ксенія і батько Костя почали нове життя в Німеччині, у місті Білефельд поблизу Дортмунда. Вони входять до числа 300 людей з України — поранених солдатів, сімей родичів, загиблих у бою, і тих, хто пережив війну в окупованих регіонах, – яких запросили на Євро-2024, щоб відвідати матчі збірної України й зустрітися з членами команди Сергія Реброва.
Солдати 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону дивляться матч між збірними Румунії та України на Донеччині. Фото: Ян Доброносов/Global Images Ukraine via Getty Images
Українська федерація футболу організувала квитки та транспорт для сім’ї, щоб вона змогла відвідати гру проти Бельгії у Штутгарті.
«Футбол — це спорт, який об’єднує людей. Він зцілює і дарує найважливіші позитивні емоції, особливо цінні для українців під час війни. Ми віримо, що футбол може позитивно вплинути на реабілітацію солдатів. Українська футбольна асоціація має потенціал для створення системи підтримки наших ветеранів та українців, які постраждали від війни. Тож ця співпраця є ще одним важливим кроком на шляху до досягнення цієї цілі», — сказав президент УАФ України та колишній гравець «Мілана» Андрій Шевченко щодо запрошення сім’ї Відковських відвідати матч.
Упродовж усієї кампанії Євро-2024 українські футболісти неодноразово говорили про своє прагнення зміцнити бойовий дух своїх військ та українського народу, який продовжує страждати від наслідків війни.
Історія Кирила — одна з найбільш зворушливих. Під час розмови з журналістом ESPN у готелі збірної України в Штутгарті він разом зі своєю матір’ю і батьком чекає на фотографію зі своїм героєм, атакувальним півзахисником «Челсі» Михайлом Мудриком, поки повз проходить великий Шевченко.
Кирило приїхав до міста, щоб переглянути вирішальний матч України у групі Е проти Бельгії, він також був присутній на переможній грі України зі Словаччиною (2:1) у Дюссельдорфі. Мрії, народжені в підвалі селища Ягідне справждуються. Та немає сумнівів, що він і його сім’я вважали б за краще опинитися вдома, щоб нічого цього не сталося.
«Коли прийшли росіяни, нас усіх забрали до школи. Усе село. Ми жили під землею, і було дуже холодно. Був лютий, дуже, дуже холодно, і там було понад 360 людей. Це було схоже на божевільну фантазію», — розповів ESPN Костя, батько Кирила.
За його словами, дванадцятеро односельців загинули через брак повітря, їжі. Люди втрачали розум, вони сиділи, бо лежати було не можна.
«Можна було тільки сидіти й чути бій. Деякі ракети влучали у школу. Не було ні електрики, ні зв’язку із зовнішнім світом. Ми були в полоні, а єдиним туалетом було відро в кутку кімнати. Це було не місце для життя людей, не місце для дитини», — продовжує Костя.
Після пережитого юний футболіст знову повернувся до улюбленого заняття
Сьогодні Кирило, його мати та батько вдягнені у футболки збірної України. Досвід участі в турнірі, безсумнівно, дуже позитивний для їхнього сина.
«Просто відчуваю всю цю атмосферу, всіх уболівальників, це так приємно. Ми бачимо людей з усієї Європи, так що це чудово. Перемога над Словаччиною була приголомшливою», — каже хлопець.
Німеччина надала притулок більш ніж 1 мільйону українських біженців від початку повномасштабної війни в лютому 2022 року. Кирило та його сім’я насолоджуються новим життям, і він знайшов місцеву футбольну команду, у якій грає.
«Мессі — мій улюблений гравець, але я захисник. Я теж люблю атакувати. Наша команда виграла трофей цього року, тож це було добре для мене», — зазначив українець.
Кирило Відковський і його мати Ксенія Відковська були присутні на матчі збірної України з Бельгією (0:0) у Штутгарті. Фото: Кирило Відковський
Костя з гордістю показує фотографію сина з його новою командою, але заплакана Ксенія каже, що були проблеми та труднощі в адаптації до життя за межами України.
«Коли ми переїхали сюди, я була стривожена і злилася. В Україні Кирило грав у футбол щодня, у вихідні та вечорами, у дощ і сонце. Футбол був сенсом його життям. А коли ми переїхали сюди, все змінилося. Усе, чого я хотіла для нього — це, щоб він мав змогу грати у футбол, я переживала, що ми не зможемо знайти команду, але тепер ми знайшли команду за пів години їзди від нашого будинку. Він тренується два дні на тиждень. В Україні було сім днів, але тут усе інакше. Усе добре», — розповіла Ксенія Відковська.
Життя Кирила і його сім’ї не можна назвати нормальним, принаймні не «старим» нормальним. Але присутність на Євро-2024, очікування фотографій з улюбленими гравцями, спостереження за грою України та спільне виконання з натовпом пісні Sweet Caroline — невелике, але приємна розрада після того, що він пережив.
В Офісі Генпрокурора України вже заявили, що станом на ранок 3 липня 2024 року за офіційною інформацією ювенальних прокурорів 555 українських дітей загинули та понад 1 429 дістали поранення різного ступеня тяжкості.
Найбільше постраждало дітей у таких областях: Донецькій — 552, Харківській — 402, Херсонській — 154, Дніпропетровській — 155, Київській — 131, Запорізькій — 121.
Варто додати, що за вчинені військовослужбовцями РФ злочини в Ягідному, їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 12 років.
