Аналіз твору
Цитати: «Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні на ймення Іван Сила не квапився. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима.», «Та Іван був упертий від народження. А тому мучився, але їв, як і доктор. Брякусу це сподобалося.», «Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника – за старою селянською звичкою, яка завжди тримає у скрині окраєць черствого хліба на чорний день.», «Іван, котрий у селі звик до постійної роботи, найгірше переносив байдикування.», «Обід для Сили був справою святою.», «Загибель Брякуса сильно вплинула на верховинця. Він до всього збайдужів, навіть втратив апетит. У такому пригніченому стані його й було допроваджено до в’язниці, за звинуваченням… у смерті свого наставника.», «…найбільше враження на нього справило море, яке він уперше побачив в Іспанії. Парубійко годинами сидів на березі, вдивляючись у синю далеч. Як не дивно, але море нагадувало йому рідні гори.», «Іван з легкістю виконував свої номери: «Залізне серце», витягування цвяхів з дошки, розбивання кувалдами каменюки на грудях, «Зуби мамонта», «Залізний ніс». Насамкінець парубійко на шиї зігнув залізничну рейку. Шокована публіка не шкодувала долонь.», «Великі гастролі Америкою добігали кінця. Всі вже порядно занудьгували за домівкою. Іванові майже щоночі снилися мамині галушки, мамалига з бринзою та вареники з сиром. Вони з Мілкою тепер багато часу проводили разом. І одного разу парубійко таки наважився запропонувати їй серце і руку.».
Вуйко Микульця. З ним Іван Сила приїхав до столиці, а згодом ще раз зустрівся і дізнався новини з рідного села. Цитати: «Дядько з обвислими вусами, у зеленій крисані, з яким їхали від самого і початку, чекав його на виході.», «Вуйко Микульця пішов у справах: поніс верховинські гостинці синові, який тут служив у війську.»
Міха Голий. Хлопець з вокзалу, з яким познайомився Іван Сила. У Міхи було важке життя, але він був кмітливим, розумним, умів знайти вихід з будь-якої ситуації.
Цитати: «…малий театрально встав, зробив жест, ніби знімає капелюха, і вклонився. — Панове, дозвольте відрекомендуватися. Міхал Голий з Привокзальної.», «Від роботи, дядьку, коні дохнуть! — підморгнув Мішко…», «Історія про тренера насторожила Міху. Все виглядало дуже казково, а Голий мало вірив у казки. Хіба що у страшні. Слово «доброта» викликало у нього щирий регіт.», «Він став перед тріснутим дзеркалом у халабуді, в якій жив…», «підліток з давно непраним волоссям і нечесаним одягом (можна навпаки, але від цього нічого не зміниться), який тинявся вокзалом.», «Міха став гарячково нишпорити в його кишенях, поки не наткнувся на посвідчення таємного агента 008.», «»Тільки одна людина у залі сиділа непорушно. Це був Міха Голий. По немитому обличчю він розмащував сльози. Так-так, цей привокзальний волоцюга, пройдисвіт і злодій плакав. Можливо, вже заради цього варто було встановлювати республіканський рекорд?», «Міха Голий чимало знав про в’язницю (двічі її відвідав з короткою екскурсією), але не мав найменшого поняття, як витягнути звідти людину законним чином.».
Пан Кривальський. У цього чоловіка Іван Сила найнявся працювати вантажником на пероні. Пан Кривальський був заступником директора вокзалу і відповідав за порядок. Коли він дізнався, що в нього працює чемпіон Республіки, то біля своїх дверей повісив елегантну табличку: «Тут працював чемпіон Республіки Іван Сила – гордість нашої залізниці».
Велет. Перший бій Івана Сили у столиці відбувся з Велетом, верховинець переміг досвідченого бійця. Велета тренував свого часу доктор Брякус.
Цитата: «Велет виявився на голову меншим за Івана. Це був середнього віку чоловік, який роками заробляв на життя вуличними боями. Він співчутливо глянув у майже дитяче обличчя верховинського хлопця, та годувати сім’ю якось треба.».
Доктор Брякус. Тренер, який помітив здібності Івана Сили і запропонував йому навчання і платню. Через суперників Брякус трагічно загинув. іван Сила щиро любив тренера і був прикро вражений його загибеллю.
Цитати: «Перед ним стояв елегантно вбраний панок з борідкою. У руці він тримав ціпок», «— Зрештою, як бачите, — показав Брякус на дорого обставлену кімнату, — гроші мене не вельми цікавлять. Я маю все. А от спорт — це моя, можна сказати, стихія. Я ним живу.», «Доктор Брякус намагався розвивати у хлопця не тільки м’язи. Тому багато з ним розмовляв, розповідав про міське життя, пробуджував цікавість до всього.», «коли він ненароком довідався, що його учень після занять ходить розвантажувати вагони, то не на жарт розгнівався.», коли Іван встановив рекорд Республіки, бо підніс 160 кілограм: «Учні ніколи не бачили таким наставника. Він щасливо посміхався, допомагав їм одягатися і пурхав по газону, як метелик. А на прощання послав усім повітряний поцілунок.», «Доктор Брякус усе обдумав. Він вибудував стратегію на найближчии рік. Якщо все розвиватиметься правильно, його справи впевнено підуть угору. Після перемоги Івана Сили Брякусом стали цікавитися впливові організації. В уяві він уже бачив розкішний будинок у центрі столиці з написом «Спортивний клуб доктора Брякуса». Ось тільки з Іваном треба домовитися, аби його не перехопили конкуренти.»
Капітан Миколайчик. Поліцейський, який доручив агенту Фіксі зайнятися вокзалом, дізнатися про все, що там відбувається, а також розвідати все про доктора Брякуса. Миколайчик любив слухати музику Антоніо Вівальді, любив підрівнювати пилочкою нігті, а в кишені завжди носив маленьке люстерко. Капітан вирізнявся вишуканістю і тактом.
Цитати: «— Ну, це нам вирішувати, коли діяти, — з притиском зауважив Миколайчик. Була п’ятниця, а пан капітан вельми не любив розпочинати щось перед вихідними. Суботня гра у гольф — це святе. — Почнемо операцію з понеділка, — прийняв він рішення.»
Корнелій та Станіслав. Хлопці, які тренувалися поруч з Іваном під керівництвом доктора Брякуса.
Магдебура. На республіканських змаганням вважався безперечним фаворитом, до того ж, він представляв силові органи. Іван переміг Магдебуру, чим викликав ненависть до себе усіх поліцейських.
Цитати: «У молодості Магдебура був поліцейським, і чи не в кожному поліцейському управлінні висів його портрет. Навіть у кабінеті капітана Миколайчика Магдебура був присутній — у вигляді невеличкого настільного календаря. Щоправда, той домалював чемпіонові вуса і ріжки. Але це свідчило не про неповагу, а про любов пана капітана до мистецтва.», «…на чемпіонаті Магдебура мав найбільшу групу підтримки. Аби уникнути зайвих балачок, поліцейські були переодягнені в цивільних.».
Адам Кльоцка. Лежав у лікарні в одній палаті з агентом Фіксою, був учителем фізики. Випав з балкона, бо невдало продемонстрував учням свій винахід.
Агент Фікса. Цьому чоловікові капітан поліції доручив слідкувати за вокзалом і доктором Брякусом. Фікса вигадав, що на вокзалі діє злочинне угруповання, яке займається контрабандою в особливо великих розмірах. На Івана Силу агент мав особисту образу за два вибитих зуби. Тому Фікса навіть після закриття справи їздив слідом за Іваном і цирком, шукав спільників, щоб помститися. Переслідуючи Івана, Фікса також був побитий Івановими ворогами.
Цитати: «Агент Фікса належав до найкмітливіших. Йому доручали, як правило, найскладніші завдання. Це був опецькуватий чоловічок зі швидким поглядом і рухливими щурячими вусами. Коли він щось роздивлявся, то здавалося, ніби принюхується.», «…перевдягнений у жебрака агент Фікса проводив на вокзалі. Начепивши темні побиті окуляри, дірявий капелюх та допотопний одяг невідомого фасону і кольору, він скреготливим голосом просив: «Подайте інвалідові Великої війни». А поміж тим, своїм шпигунським оком та вухом все бачив і чув, час від часу щось нотуючи олівцем у маленькому блокнотику.», Але найбільші метаморфози відбувалися поверхом нижче, де лежав агент Фікса. Коли він очуняв, то три дні тільки плакав і просив у всіх вибачення. Далі став писати листа світовій громадськості. Згодом написане спалив посеред палати, чим не на жарт налякав інших хворих. Тиждень після цього мовчав, не відповідаючи навіть на запитання лікарів. А одного ранку встав, назвав себе проповідником Фікусом, закутався в простирадло, через вікно переліз на дерево, і тільки його й бачили…»
Бенцик. Старший слідчий, який проводив допит Івана Сили. Бенцик хотів примусити Івана сказати те, що було вигідно поліції.
Брат доктора Брякуса. Приніс у поліцію щоденник доктора Брякуса. Це допомогло дізнатися, що в Брякуса були суперники, а з Іваном у них були товариські стосунки, тож хлопець не міг бути його вбивцею.
Бідосько. Колишній журналіст, який спився, продав квартиру і мешкав у розвалюсі. За його допомогою Міха Голий віднайшов журналіста Томича, який розголосив у газетах про те, що чемпіон Республіки Іван Сила сидить у в’язниці. Після таких статей вище керівництво поліції вирішило якось зам’яти справу, бо знало, що у вбивстві Брякуса винен Магдебура.
Генерал Хрунь. Вилаяв капітана Миколайчика за статті про арешт Івана Сили. Спершу Хрунь наказав відправити Фіксу у відставку, а справу закрити, а потім передумав: Фіксі оголосити лише догану, а справу затягнути – Силу випустити лише під солідну заставу.
Мадам Аделія Бухенбах. Екстравагантна вродлива пані, власниця цирку Бухенбах, заплатила викуп за Івана Силу, бо для її цирку був потрібен силач.
Використовувала Івана, щоб заробити більше грошей.
Цитати: «вона усміхнулася чарівною посмішкою», «вона наблизила своє личко впритул до Іванового, і від її парфумів у парубійка тьохнуло серце», Мадам Бухенбах хряснула дверима. Вона мала свої причини для лютування. Після візиту Президента і розмови з його помічником справа проти Івана Сили була закрита. Сьогодні вона одержала свої 50 тисяч назад, але тримала це в глибокій таємниці. По-перше, заставою вона прив’язувала Івана Силу до свого цирку. А по-друге, гроші зайвими ніколи не бувають.
Імпресаріо Пандорський. Старший чоловік, який оголошував у цирку номери. Права рука мадам Бухенбах, справедлива, досвідчена і розумна людина.
Цитати: «…у чорному фраку і з неймовірно великим, просто гігантським червоним бантом-метеликом на шиї. У його статечній поставі, розумних чорних очах та вишуканих манерах було стільки поваги та грації, що це мимоволі заворожувало», «Він оголошував номери, а своїм почуттям гумору просто розривав публіку. Причому сипав жартами він завжди незворушно, не видаючи себе жодним жестом чи мімікою. А ще Пандорський робив фокуси, витягуючи з капелюха різнокольорові хустки, стрічки, квіти і навіть живого кролика», «Пандорському не спалося. Після того, як померла дружина, його часто мучило безсоння.», «Взагалі, імпресаріо був прихильником здорового способу життя, тому їв тільки рослинну їжу.».
Акробат Фандіго. «Це був атлетичний смаглявий юнак зі східними рисами обличчя. Боже, що він тільки не виробляв на конях! Сидів, лежав, стояв, танцював, перелізав на ходу під ними і навіть пив каву на летючому рисаку!»
Рената. Повітряна акробатка, сестра Фандіго, подруга Мілки.
Мілка. Танцівниця в цирку, кохана Івана Сили.
Цитати: «Потім вибігла русява дівчина з пишним кучерями і сріблястою короною і почала граціозно танцювати на великій блискучій кулі», «Коли мадам Бухенбах представляла його (Івана) циркачам, білявка першою з-поміж усіх галантно вклонилася, злегка присівши й розправивши прозору бальну сукню, і мовила дзвінким голосочком: «Вітаємо вас у нашому цирку!» На зніяковіння цього могутнього, як гора, парубійка вона співчутливо посміхнулася великими і синіми очима: «Мене звати Мілка. Тобто Мілена. Я колись так само соромилася», Коли Мілка опинялася з Іваном на самоті, вона брала його за руку і віддано дивилася у вічі. — Бідолашний! — казала вона. — Мілко! — тільки й міг він промовити, тонучи в її великих синіх очах. Між ними виникало щось більше, ніж дружба, і це вже помічали всі.»
Карлик Піня. Учасник цирку, підступний і хитрий. У кінці твору змінює свій характер і ставлення до людей.
Цитати: «Він ніколи нікому не вірив. Можливо, тому, що природа над ним поглумилася. А може, якраз навпаки: природа відомстила горбунові за те, що той завжди був незадоволеним.», «Через вікно було слабо видно, але Іван роздивився. Так і є: карлик удома. Але що він робить? У руці він тримає батіжок і шмагає ним… мавпочку Беню!», «Коли горбун почав страждати не так від страху, як від голоду, то розплакався. Карлик розповідав, що батьків не бачив зроду. Вони відцуралися від нього, щойно Піня народився з фізичними вадами. Що у дитячому будинку над ним знущалися як могли. Що жив він у холоді й голоді. І лише несамовита праця над собою зробила його циркачем. Що жодної рідної душі у цьому світі не має. Була у нього тільки мавпочка Беня, і ту забрав Сила.», «Він постійно боявся, що Пандорський усе розповість мадам Бухенбах. Тоді його виженуть з цирку і він стане знову нікому не потрібен. Він часто нишком плакав, а вечорами підходив до вагончика хлопців і через шибку дивився, що робить його мавпочка.».
Монці. Циган, який вкрав жеребця у цирку Бухенбах. Міха Голий знав про крадіжку і допоміг повернути коня. За це мадам Бухенбах дозволила Голому стати охоронцем в цирку.
Цитати: «Монці був однооким циганом, якого добре знав увесь вокзал та околиці.», «Монці, із сергою у вусі та люлькою в руці, примружив єдине око.».
Президент Республіки. Відвідав цирк і оцінив вміння Івана Сили.
Цитати: «Довкола нього сиділа охорона, яка промацувала очима все шапіто. Президент дивився циркові номери, час від часу поправляючи пенсне.», «Він хотів відійти від державних справ, які вже не давали йому навіть спати. А оскільки з дитинства любив цирк, то вирішив влаштувати собі маленьке свято.»
Бієр-Мієр. Силач, якого переміг Іван Сила, гордість Баварії, який досі ніколи не зазнавав поразки. Бієр-Мієром пишалася вся Німеччина. Він був вищим, зате Сила був ширшим у плечах. І німця, і Івана називали ведмедем.
Джебсон. Уславлений боксер, чемпіон Британії з боксу і кумир молоді. Джебсон був дебелим чорношкірим з білосніжною усмішкою. Іван Сила переміг Джебсона, той залишився інвалідом.
Мсьє Фрасьє. Власник кращої паризької клініки, куди потрапив Іван Сила, коли на нього напали і побили за перемогу над Джебсоном. Мсьє Франсьє закохався в Аделію Бухенбах і запропонував одружитися.
Цитати: «…мсьє Фрасьє струснув розкішною шевелюрою, що кучерями спадала йому на плечі. З невеличкою борідкою та вусиками, він радше скидався на мушкетера, ніж на медичне світило. (Насправді це була перука. Так само клеєними були вуса і борідка. Мсьє Фрасьє міняв свій імідж залежно від настрою. Сьогодні він відтворював сімнадцяте століття).», «Мадам Бухенбах не вилізала з кабінету мсьє Фрасьє. Вона проводила дипломатичні переговори. До речі, той перестав щодня змінювати імідж, залишаючись мушкетером сімнадцятого століття. Він твердив, що нарешті себе відшукав.»
Кроні. Карлиха з Америки, яка закохалася в Піню. Він залишився разом з нею і покинув цирк.
Пацаку Макурі. Японець, якого кликали «Чорною горою», з ним Іван Сила боровся за звання найсильнішої людини світу і переміг.
Цитата: «»Чорна гора» справді виявився горою, у півтора рази більшою за Івана. Тільки горою м’яса. М’язами це було назвати важко, адже вони практично не мали форми.»