Місяця серпня на 18-й день
Мученики Флор і Лавр були рідними братами не тільки по плоті, а й по духу. Вони жили в II столітті у Візантії, потім переселилися в Іллірію (нині територія західного Балканського півострова). За ремеслом брати були каменетесами (їхніми вчителями в цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися і богоугодного життя). Правитель Іллірії Лікаон послав братів у сусідню область для роботи над споруджуваним язичницьким храмом. Святі працювали на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту і невпинно молилися. Одного разу син місцевого жерця Мамертіна необережно підійшов до будівництва, і осколок каменю потрапив йому в око, сильно пошкодивши його. Святі Флор і Лавр обнадіяли розгніваного батька, що син його отримає зцілення. Вони взяли юнака до себе і наставили віри в Христа. Після того, як юнак сповідував Ісуса Христа Істинним Богом, брати помолилися за нього, і око зцілилося. Побачивши таке диво, батько юнака також увірував у Христа. Коли будівництво храму було закінчено, брати зібрали християн, які допомагали під час будівництва, розтрощили ідолів і поставили в східній частині храму святий хрест. Всю ніч вони провели в молитві, осяяні небесним світлом. Дізнавшись про це, начальник області засудив до спалення колишнього жерця Мамертіна з його сином і 300 християн. Мученики Флор і Лавр, відправлені до правителя Лікаона, були кинуті в порожній колодязь і засипані землею.
Через багато років святі мощі мучеників Флора і Лавра були знайдені нетлінними і перенесені до Константинополя. У 1200 р. їх бачив новгородський паломник Антоній; близько 1350 р. глави мучеників у монастирі Вседержителя бачив Стефан Новгородець.
У Мінеї за серпень сказано, що на Русі святих мучеників Флора і Лавра шанують як покровителів домашньої худоби. Це шанування виникло ще в давні часи, і по всій Руській землі урочисто святкувався день пам’яті цих святих.
За усним переказом, що зберігся в Новгородській землі, з відкриттям мощей святих мучеників Флора і Лавра припинився падіж худоби. Тоді й почалося шанування святих як покровителів коней. Це шанування, можливо, прийшло на Русь із Балкан – батьківщини святих братів. Саме там виникла легенда про те, що мученики Флор і Лавр були навчені Архангелом Михаїлом мистецтву керувати кіньми. У стародавніх іконописних оригіналах Русі дається настанова, що святі Флор і Лавр мають бути написані з кіньми, яким вони протегують. І до цього дня в багатьох храмах і музеях по всьому світу збереглися прекрасні ікони святих Флора і Лавра із зображенням коней. Найбільшого поширення набув сюжет “Чудо про Флора і Лавру”.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь мученикам Флору и Лавру Иллирийским, глас 4
Преудо́бренную и богому́друю дво́ицу пресве́тлую/ восхва́лим, ве́рнии, по достоя́нию,/ Фло́ра преблаже́ннаго и Ла́вра всечестна́го,/ и́же усе́рдно Тро́ицу несозда́нную я́сно пропове́дасте всем,/ те́мже пострада́вше до кро́ве,/ и венцы́ пресве́тлыми увязо́стеся,// моли́теся Христу́ Бо́гу, да спасе́т ду́ши на́ша.
Кондак мученикам Флору и Лавру Иллирийским, глас 8
Я́ко благоче́стия му́ченики и страда́льцы Христо́вы Богому́дрены,/ вселе́нная пресла́вно почита́ет Фло́ра и Ла́вра днесь,/ я́ко да улучи́м благода́ть и ми́лость моли́твами их// и изба́вимся бед и напа́стей, гне́ва же и ско́рби в День Су́дный.
Молитва мученикам Флору и Лавру Иллирийским
Прехва́льнии му́ченицы Фло́ре и Ла́вре, вас не земля́ потаи́ла есть, но Не́бо прия́т вы, во е́же бы́ти вам моли́твенники и предста́тели о чту́щих с любо́вию честну́ю па́мять ва́шу. Моли́теся же за ны, трудолю́бцы незло́бивии, да подви́гнет Госпо́дь и нас, в труде́х и утесне́нии су́щих, к де́ланию за́поведей Его́, да не то́кмо о пи́щи и питии́, но и о е́же ка́ко угоди́ти Го́сподеви попече́мся; споболи́те печа́лем и воздыха́нием на́шим, и да не озло́бятся до конца́ ду́ши на́ша, но да возгоря́тся любо́вию друг ко дру́гу, да пребу́дем в ми́ре и единомы́слии, я́коже и вы, самобра́тнии блаже́ннии. Наипа́че же утверди́те ны в ве́ре святе́й и пра́вей, ю́же иму́ще в сердца́х на́ших, не устраши́мся в поноше́нии и униже́нии и вся́ких обстоя́ниих, и́миже одержи́ми есмы́, но, я́ко испыта́ние си́лы ве́ры на́шея с благодаре́нием сие́ прии́мше, до́брое испове́дание соблюде́м, в не́мже и пре́йдем от юдо́ли сей в ве́чное Ца́рствие Го́спода на́шего, Ему́же сла́ва и держа́ва во ве́ки веко́в. Ами́нь.
