Мученик Созонт, родом із Лікаонії, був пастухом. Він уважно читав Святе Письмо і любив ділитися своїми знаннями про Єдиного Бога з пастухами, котрі збиралися до нього. Багатьох він привів до віри в Христа і Хрещення.
Одного разу вночі, коли він сидів під дубом, йому було видіння, яке закликало його до подвигу мучеництва за Христа. Він вирушив у місто Помпеополь Кілікійський, де готувалося святкування на честь язичницького золотого ідола, що стояв у капищі. Ніким не помічений, святий Созонт увійшов у капище, відламав руку в ідола і, роздробивши її, роздав золото жебракам.
Зникнення руки в ідола викликало тривогу і сум’яття в місті: багатьох стали підозрювати, залучати до допиту та мучити. Не бажаючи бути винуватцем страждання інших людей, святий Созонт пішов до імператора Максиміана (284-305) і оголосив, що це він відламав руку в ідола.
“Я це зробив, – сказав він, – щоб бачити безсилля вашого бога, який не чинив мені жодного опору. Він не бог, а німий і глухий ідол. Я хотів би всього його роздробити на частини, щоб люди не поклонялися більше виробу рук своїх”.
Імператор у сильному гніві наказав нещадно мучити святого Созонта. Його повісили і стругали тіло залізними кігтями, потім вдягли йому на ноги залізні чоботи з цвяхами всередині – і водили містом. Після цього знову повісили і били залізними палицями доти, доки кістки його роздробилися. У страшних муках святий Созонт віддав дух свій Богові (бл. 304).
За наказом імператора слуги розвели сильний вогонь, щоб спалити тіло мученика, але раптово заблищала блискавка, загримів грім і сильний дощ залив полум’я багаття. Уночі християни взяли тіло мученика і віддали його похованню. При гробі його і на місці, де святому мученику було видіння, подавалися зцілення багатьом хворим. Згодом було створено церкву в пам’ять страждання святого мученика.