Марія Морозенко Миколаївна (15 березня 1969, с. Малин, Рівненська область) — українська поетеса, член Національної спілки письменників України.
Марія Морозенко народилася 15 березня 1969 року в селі Малин Млинівського району Рівненської області у багатодітній сім’ї. Вона була дев’ятою дитиною із дванадцяти дітей. Коли Марії виповнилося дев’ять років трагічно загинув батько. Дванадцять дітей піднімала на ноги самотужки мама, Неоніла Андріївна, «Мати-героїня». Освіта: вища, закінчила філологічний факультет Черкаського наіонального університету ім. Б. Хмельницького (2005). Літературний редактор, керівник та ведуча культурологічної студії «Духовність української родини» при Національному музеї літератури. Марія Морозенко автор збірок «Зоряні перевесла» — 1999 рік; «Елегія любові» — 2006 рік; історичної поеми «Княгиня Ольга» — 2004 рік, а також драм «Марія Магдалина», «Вічність», «Князь Святослав». Автор дитячих казок: «Про країну ласунів», навчальних серій «Хто це?», «Що це?», віршованих казок «У зеленому ярочку», «Незвичайні пригоди Чока…», серії пізнавальних загадок, літературного переказу казки «Дванадцять місяців».
Творчі відзнаки:
віршована казка «Про незвичайні пригоди хлопчика Чока…» (видавництво «Преса України») відзначена золотою нагородою 3-ої Всеукраїнської виставки-ярмарку «Буквиця», лауреат конкурсу «Рукомесло» в номінації «Твори для дітей»,
етюд «Вони і лелеки» увійшов у сотню кращих українських новел конкурсу «Сила малого»,
рукопис повісті «Великий характерник Іван Сірко» здобув перемогу в конкурсі «Українська сила»;
ювілейна медаль «90-річчя карного розшуку України»,
грамоти численних пісенних фестивалів та міжнародних конкурсів.
Українська дитяча письменниця, літературна редакторка та філологиня Марія Морозенко померла у 54 роки. це сталося 9 жовтня 2023 року. Пізніше про смерть письменниці написала й журналістка Ольга Мусафірова: «Учора, в неділю, вона в останній раз привезла до військового госпіталю волонтерський недільний обід, як возила всі місяці цієї страшної війни. І хлопці, як завжди, дякували їй за материнську турботу і усміхалися, а вона їм казала — «До зустрічі!».
