Момент (аналіз, паспорт твору) — Володимир Винниченко

Жанр: оповідання, подібне до новели.

Тематичний різновид жанру: соціально-психологічне оповідання з елементами філософського.

Напрям: модернізм.

Течія: експресіонізм.

Тема: перехід людей через кордон; життєві перипетії на шляху до щастя.

Ідея: утвердження думки про щастя як момент у житті людини, про людину як істоту, опосередковану умовностями й нормами, які стають нікчемними в кризових ситуаціях.

Провідний мотив: «життя й смерть», «любов до життя», «вибір», «плинність щастя», «людина в кризових ситуаціях».

Художні засоби виразності: епітет, порівняння, метафора, метонімія, гіпербола, антитеза та ін.

Головні герої та їх образи: людей: оповідач — один із в’язнів, що слухав Шехерезаду; Шехерезада — в’язень, який «веселить» співкамерників світлими історіями з минулого; панна Муся — красива молода жінка, яка переходить кордон разом із Шехерезадою; Семен Пустун — контрабандист, який намагається допомогти Мусі й Шехерезаді перейти кордон; сусід Семена; природи: «вільні комашки», які не мають умовностей; поле; ліс; золота солома; предметів і явищ: револьвер, капелюхи, кордон; очі; поцілунок.

Символічні образи: поле (символ свободи, життя, народження й росту); ліс (символ ворожої стихії (у момент небезпеки) або свободи й кохання (у момент щастя)); комашки (символ відсутності обмежень і правил); зелені мушки, ворон (символ смерті), кордон (символ межі між життям і смертю).

Час подій: літо, утім точно не визначений, мов у позачассі.

Місце подій: село на кордноні — кордон, утім точно не визначене.

Композиція:

Шехерезада у в’язниці розповідає історію про момент любові (пролог)

Шехерезада їде із Семеном Пустуном (експозиція)

прохає Семена допомогти терміново переправитися через кордон — Семен попереджає, що можуть убити — Шехерезада уявляє себе мертвим, йому смішно — зустріч Шехерезади в повітці з панною (зав’язка)

у селі облава — панна просить у Шехерезади револьвера — Шехарезада й панна терміново тікають самотужки до кордону — дорога через поле, зближення — рух лісом, відчуття близькості — панна просить Шехерезаду в разі її смерті передати послання «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя». Більше нічого…» (розвиток дії)

Шехерезада й панна перебігають через кордон під кулями, страх (кульмінація)

живі, щасливі — Шехерезада зізнається в любові — панна цілує, просить ніколи її не шукати, бо щастя «ось воно, мить» (розв’язка).

Проблематика:

• життя і смерті
• миті як частини вічності
• сенсу щастя людини
• порівняння природної сутності людини і моралі, нав’язаної суспільством

Сюжет:

Революціонер зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панночка так само тікає від переслідування поліції. Герой закохується в панночку — і чи­тач стає свідком народження й розвитку високого почуття.

Молоді лю­ди переживають страшний, екстремальний момент: перебігаючи при­кордонну смугу під обстрілом, вони уникають смерті і як переможці святкують радість життя.

Історія кохання в новелі психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить (звідси й назва новели «Момент») — і зникло разом із чарівною панною.

У цій новелі В. Винниченко використав увесь арсенал імпресіоніс­тичних засобів. Колористика твору концентрує в собі сонячні барви, лі­сову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів уви­разнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі. Штрихова імпресіоністична техніка передачі вражень головного героя (а розповідь ведеться від першої особи) ніби виплітає малюнок душев­ного стану закоханого.

Усе навколишнє читач «бачить» і сприймає че­рез внутрішній світ головного героя. Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Справжнє щастя — у миттєвому захваті.

У цій новелі чітко простежується доволі відверте протиставлення усталеної, традиційної моралі з її суворими, а то й пуританськими приписами природності й принадності душевних і тілесних поривань двох молодих людей. Емоційно звучить у новелі й піднесений, і мі­норний водночас апофеоз «великому, прекрасному процесу життя», частка якого і ліс, і бджоли, і пташки, і «сплетені коханням метели­ки», і юнак та дівчина, які ніби розчиняються в зеленому рухливому царстві природи.

Спалах почуттєвої любові в природі — момент, найвища точка бут­тя. Людина перетворює свято кохання на побутовий елемент щоден­ного життя. Звідси і рівень оцінки:

«Щастя — момент. Далі вже бу­денщина, пошлість».

Ідеальну модель поведінки всього живого в при­роді Муся окреслює так:

«Єсть якісь метелики. Вони вмирають серед кохання».

Пропозиція панни скористатися цією моделлю, перенісши її з рівня біологічного на рівень духовний («наше кохання повинно вмер­ти зараз»), з розумінням сприймається героєм. Муся стає Дамою, а юнак благочестивим, шляхетним лицарем:

«Я схопив краї її сукні, по­цілував і випустив».

Примітки та корисна інформація: В. Винниченко продовжував традиції української філософії серцецентризму. У праці «Конкордизм» він пише: «Справжнім спрямуванням філософського пошуку має стати обґрунтування шляхів щасливого життя людини. Щастя — те, що дає постійну радість життя, стан, який можливий, коли людина віднаходить гармонію та рівновагу між різними сферами буття».