Аналіз твору
Жанр: сатирична комедія.
Напрям (течія): модернізм, розстріляне відродження.
Тема: художнє відтворення проблеми українізації у 20-30-х роках XX ст.; сатиричне змалювання новітнього міщанства.
Ідея: засудження міщанства, комплексу меншовартості, національної упередженості й зверхності; висміювання носіїв великодержавного шовінізму.
Мотиви: «метаморфози (трансформації) людини»; ім’я як носій сутності й пам’яті роду й людини», «українізація»; «первенство»; «шовінізм».
Композиція, композиційно-стильові особливості:
Особливості сюжету: в основу твору покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківський службовець «Донвугілля» з Н-ської вулиці Холодної Гори Мина Мазайло вирішив змінити прізвище, у якому вбачав причину своїх життєвих і службових поразок, на престижніше — російське Мазєнін. Але суперечка з приводу цього факту поступово переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень національної проблеми. Ставлення персонажів до мови лягло в основу конфлікту, що у творі розгортається у формі дискусій, які породжують комічні ситуації, визначають основні сюжетні лінії: Мина — Мокій, Уля — Мокій, тьотя Мотя — дядько Тарас та ін. Дія відбувається в домі Мини Мазайла на вул. Н-ській, 27, Холодної Гори м. Харкова у період найбільшого поширення українізації. Засобами гротеску і разючої сатири автор викриває суспільні антиукраїнські явища, висміює носіїв великодержавного шовінізму.
Особливості п’єси «Мина Мазайло»:
- драму не можна перекласти жодною мовою, бо втратиться комічність ситуацій, викликаних грою на різниці фонетичних і морфологічних, етимологічних і лексичних норм української та російської мов (саме з тієї причини Лесь Танюк назвав п’єсу «філологічним водевілем»);
- немає позитивних персонажів (навіть дядько Тарас половинчастий у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокій не патріот: українська мова цікавить його більше з наукового погляду);
- у творі містяться доволі прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації;
- фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час більшовики підтримували перевертнів
Головні герої та їх образи:
Мина Мазайло — харківський службовець;
Лина (Килина) Мазайло — його дружина;
Рина (Мокрина) Мазайло — їхня дочка;
Мокій — їхній син;
Уля — подруга Рини;
тьотя Мотя з Курська — сестра Лини;
Тарас Мазайло — дядько Мини з Києва;
Баронова-Козино — вчителька «правильних проізношеній» російської мови;
Тертика, Губа — комсомольці, друзі Мокія.
Символічні образи: прізвище; персонажі як уособлення певних типів людей.
Час подій: 1920-ті рр.
Місце подій: місто Харків, район Холодної Гори.
Сюжет:
ПЕРША ДІЯ: (1) розмова Рини Мазайло з її подругою Улею про те, що в родині Мазайла відбуваються сварки через «сторичне питання», оскільки Мокій Мазайло дуже захоплюється укрмовою й хоче переробити своє прізвище на Мазайло-Квач, у той час як його батько Мина прагне найняти вчительку російської мови, крім того, написано листа до тьоті Моті в Курськ, щоб вона негайно приїхала й умовила Мокія змінити погляди — (2) з’являється мати, яка повідомлює, що листа до тьоті Моті надіслано — Рина турбується, чи не краще було б надіслати телеграму, адже тьотя може поставитися до проблеми недостатньо серйозно — подруги продовжують розмову — Рина складає план, щоб Уля закохала Мокія в себе й відвернула його від укрмови — Уля сумнівається у своїх силах, але Рина її вмовляє, описуючи, якою красивою Уля здалася Мокієві — (3) Мати й дочка обговорюють, який саме текст телеграми найкраще вплине на тьотю й не потребуватиме великих витрат — зупиняються на такому: «Мрія воскресла. Мина міняє прізвище. Мокій збожеволів укрмови. Станеться катастрофа. Приїзди негайно» — подруги знову продовжують розмову про Мокія та Улю — (4) обговорюють зміст телеграми.(5) — з’являється Мокій, Рина починає діяти — знайомлячи Улю з Мокієм вона переробляє прізвище Розсохина на Розсоху; щоб догодити братові розповідає йому, що Уля дуже цікавиться українською мовою — Мокій із захоплення розповідає про значення різних українських слів, про важливість збереження чистоти мови — Уля уважно його слухає — Рина намагається продовжити спілкування брата з Улею й просить його сходити з подругою в кіно — (6) мати пропонує скоротити текст телеграми таким чином:»Катастрофа. Мока українець. Мина. Негайно приїзди» — мати й дочка сваряться — (7) Мазайло розказує родині про свої переживання: він так натерпівся в загсі, просто серце вискакує з грудей; далі повідомляє, що прізвище йому таки поміняють — сім’я приміряє різні прізвище (Алмазов, Тюльпанов) — Рина боїться, що Мокій улаштує скандал — батьк сердиться — домовляються скликати родичів на сімейну раду — радяться, Мина каже:»Прощай Мазайло, здрастуй…» — (8) Мокій відказує: «Мазайло-Квач, наприклад» — Мокій продовжує перебирати різноманітні типово українські прізвища — Уля повідомляє Рині, що вони йдуть у кіно;
ДРУГА ДІЯ (складається з 9 сцен): Рина весь час умовляє Улю прискорити процес «закохування» Мокія — Мокій до цього часу не здогадується про плани батька змінити прізвище — до Мини приходить учителька російської мови Баронова-Козино, від якої Мокій і почув уперше про майбутні зміни — Мокій обурюється — вчителька даремно намагається навчити Мину правильної російської вимови— з курська приїхала тьотя Мотя — вона зневажливо ставиться до всього українського, чим безперестанку дратує Мокія — приїжджає брат Мини дядько Тарас;
ТРЕТЯ ДІЯ: (1) Рина попереджає Улю, що настав вирішальний момент т їхньому житті, оскільки тьотя Мотя викликала Мокія на дискусію, а Мокій запросив ще й своїх друзів-комсомольців — в особі Улі Рина більше не може знайти однодумця, бо подруга вже сама захоплена українською мовою — (2) дядька Тараса звинувачують у шовінізмі, чим він дуже незадоволений — (3, 4) дискусія з приводу українізації триває;
ЧЕТВЕРТА ДІЯ (складається з 16 сцен): Уля розказує Рині, як їй удалося привернути до себе серце Мокія, відшукавши з бібліотеці вірша, якого Мокій давно не міг знайти, закоханий Мокій запропонував їй жити разом — Рина планує, як використати почуття Мокія, і намовляє Утю поставити йому таку умову: або він міняє прізвище, або вона їде до тітки в Одесу — Уля не може цього зробити — Мина Мазайло вичитує з газеті, що зміна прізвища вже відбулася — Рина, Мазайлиха й тьотя Мотя божеволіють ви радості — разом із Миною вони починають перевдягатися, уявляючи різні способи звучання свого нового прізвища: Мазєніни — їхні репліки закінчуються рядками з того російського вірша, за допомогою якого вчителька вчить Мину правильно говорити російською мовою, але замість «ґ» Мина все одно вимовляє «к» — газету вставляють у раму — дядько Тарас почуває себе непотрібним — за дверима своєї кімнати страждає Мокій — вчителька російської мови приходить привітати Мину — з’являються комсомольці разом з Улею, яким пропонують прочитати радісну звістку в газеті, але один із них читає: «За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М. М. Мазайла-Мазєніна» — німа сцена — Уля говорить Мокієві, що більше ніколи не поїде до тітки.
Проблематика:
- мови;
- батьків і дітей;
- уміння відстояти власну думку;
- комплексу меншовартості.
Художні засоби виразності: усі засоби творення комічного; гра слів.
Примітки та корисна інформація: Нищівна сатира на різні позиції щодо українізації у п’єсі «Мина Мазайло» висловлена за допомогою таких художніх засобів: комічні слова і фрази, факти безцеремонного зросійщення українців; гротескне зображення міщанської суті персонажів; блискуча пародія на безконечні мовні дискусії 20-30 років XX століття. Жанр твору сам автор визначив як комедію. Більшість літературознавців вважає «Мину Мазайла» сатиричною комедією.
В особі головного героя Мини Мазайла драматург показав нового перевертня, що в ім’я особистих вигод здатен не тільки змінити українське прізвище на російське, а й відцуратися власного роду, забути рідну мову, звичаї, традиції.