Аналіз твору
Василь. Щирий, відданий, чесний, роботящий парубок, життєва трагедія якого в тому, що він бідний сирота, за якого нікому заступитися. Йому загрожує 25 років рекрутчини, тому Наум Дрот відмовляє, коли хлопець приходить свататися до Марусі. Василь знаходить вихід з ситуації, наймається на роботу в іншого хазяїна, який обіцяє викупити його від служби, але хлопець змушений їздити з дорученнями і роботою далеко від рідного краю. Образ Василя по-сентиментальному ідеалізований. Перша зустріч з Марусею справляє на нього сильне враження: тільки погляне на дівчину, то «тяжко здихне і пустить очі під лоб». Незвичайна чуттєвість парубка виявляє себе в його мовленні. Його діалоги з Марусею пересипані пестливими формами слів і звертаннями: «Моя зозуленько, моя кришечко, моя перепілочко!». Його монологи насичені цитатами зі Святого письма, патетичними репліками, що притаманні для дійових осіб мелодрам. По-сентиментальному екзальтована його поведінка: благаючи Наума віддати за нього Марусю,він кидається навколішки, цілує його ноги, гірко плаче і вмовляє. Сентиментальна, винятково чутлива вдача Василя виявляється на похоронах: кидаючи грудку землі на її домовину, він тремтить і непритомніє. Залишивши кладовище, вбитий горем юнак декілька днів блукав лісом, потрапив до монастиря, в якому прийняв чернецтво під іменем Венедикта. Проте кохання до Марусі таке сильне, що і в монастирі від туги за нею помирає.
Наум Дрот. Виступає ідеалом людини-селянина. У ньому зібрано й опоетизовано кращі риси українського хлібороба. Цей образ утілює глибоку релігійність самого автора. Його провідні риси: доброта, порядність, чесність, працьовитість,тверезий розум, релігійність, упевненість собі, додержання звичаїв і традицій народу, статечність. Він хазяйновитий селянин, який своєю чесною працею досяг багатства та поваги односельчан. Наум домігся родинного благополуччя і щастя, гармонії у душі.
Настя. Матір Марусі. Її образ втілює глибоко народну духовність, терпеливість і покірність перед лихими обставинами, особливо в епізодах смерті улюбленої і єдиної дочки. Відраду від горя мати знаходить у молитвах і праці. Як типова неосвічена жінка-селянка тієї доби, вона наївно довіряє ворожкам, хоч Наум переконує її, що все це просто забобони. Настя втілює образ старосвітської жінки-матері, як підкоряється чоловіку, є люблячою дружиною і матір’ю.