Аналіз твору
Цитати: «Особливо Олена спричинювалася головно до сього. Повинишпорювала, бог зна звідки тоті варіяцтва [6] на день божий та й проглитала їх у цілім значенні того слова! А як розуміла про се опісля розказувати! Юрбою окружали її мужчини, і то ще молоді, а вона говорила, розбирала і перечилась, що тільки — боже, змилуйся! Бесіди пекучі, — немов залізо, небезпечні слова, як: соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке…», «Донька ц. к. лісового радника висказувала думку, щоби жінкам було вільно ходити в університети, там нарівні з мужчиною набувати освіту; в життю самій удержуватися, не ждати лише подружжя, котре сталося простим прибіжищем проти голоду й холоду!! Се якраз виглядало, наче б її нічого не учили, і вона мусила побоюватися о свою будучину! Матінко божа: вона, така прегарна, поважна, потрібувала щось подібне ще й явно голосити!..», «Від днини до днини, від місяця до місяця примічала Олена на собі наслідки того тупого бездушного життя. І вона була остроумна і надто добре розуміла людську натуру, щоб не знати, що з часом перейде незамітно до тих людей, котрим розходиться лише о фізичний добробут», «Вона належала до тих щасливих, котрі не старіються скоро, на котрих лиці відбивалося, однак, духове життя. Потемніло та обгоріло колишнє лілієвобіле лице. Біля уст уклалась морщина, котрої перше не було і котра надавала тепер цілому лицю вираз глибокого суму і утоми. Лиш очі сиві дивились однаково лагідно».
Стефан Лієвич. Молодий студент-медик, який вчився за кордоном. За ідейним значенням дорівнює образові Олени. Це людина, яка вірить у світлий ідеал, навчається, щоб бути корисним суспільству. Аналіз суспільного становища жінки, критика міщанського середовища, намагання пробудити жіноцтво і вселити віру в краще майбутнє робить образ Лієвича змістовним і цікавим.
Цитати: «Повернувши з-за границі на ферії додому, заходив він у дім пана радника та затроював життя пані радниковій…», «Із своєю великанською постаттю, густою русою гривою видавався він наче фірман біля ніжної граціозної фігурки Германа-Євгена-Сидора…». Олена про Стефана розповідає старій вчительці музики так: «Був нудний педант, був заздрісний, був гарячка і мав ще блуд одідичений, про котрий довідавшись, я з жалю та розпуки мало що не збожеволіла. Се була тайна, його батько збожеволів з пиття і помер з того, а він, Маргарето, як-небудь і не пив налогово, однак пив радо. …Однак ми любились, і, віруючи в нашу любов, ми думали се лихо перемогти. «Лише при твоїй помочі», — говорив він бувало, — «зміг би я ту нещасну хворобу задавити, а з другою жінкою… ніколи». І я вірила, що мені вдасться його вирятувати, при чім і натерпілась би, може, чимало, однак що було то все для мене? Я ж його так любила, Маргарето!», лікар родини радника так розповідав про Лієвича Епамінондасу: «Він від’їхав, як і то тобі відомо, на два роки з дому, щоб студії покінчити, щоби вернутися зовсім «готовим»; тоді й мали свої заручини оповістити, а там і побратись, та, на нещастя, набрався десь у шпиталі тифу й помер, бідачисько, таки у В.».
Епамінондас Ляуфлер. Батько Олени, цісарсько-королівський лісовий радник, духовно убога людина, самовпевнений і безапеляційний у висловах і діях, у ставленні до рідних деспотичний, позбавленний людських і родинних почуттів. Пияцтво привело його до моральної деградації.
Цитати: «Пан Ляуфлер був жонатий і мав чотири доньки й одного сина. Остатнього любив він несказанно, ба навіть обожав», «Життя, яке вони тепер вели, було тихе та сумне, приправлене бурливими вибухами пияцтва Ляуфлера. Він просиджував цілими днями в нехарних сільських корчмах, п’ючи та сперечаючись з мужиками. Тут і вироблював їм різні подання і супліки та залагоджував і інші справи, а за те платили йому мужики горівкою або і грішми, котрі відтак пропивав знов з ними».
Пані Радникова. Жінка Ляуфлера, пихата й обмежена, патріархально налаштована. Вона переконана, що кожна «добре вихована» панночка повинна розумітися насамперед на господарських роботах. Традиції міщанського суспільства, його мораль для неї непорушні.
Цитати: «Вона не належала до тих жінок, котрі супокійним оком глядять на доньок, наколи ті беруть книжку до рук і в будню днину та читанням безбожних любовних дурниць, або й інших пустих діл крадуть час богові», «…могла невтомимо нагадувати донькам границі жіночого світогляду, — все було надармо.», «Радникова, та колишня гарна і горда женщина, зломилась. Ледве можна було її пізнати. Лише воліклась під вагою щоденної тяжкої журби».
Герман-Євген-Сидор Ляуфлер. Брат Олени, легковажний, розбещений гультяй, спустошений морально і фізично. Далекий від думки про навчання, впевнений, що народжений для привілеїв. Закінчим життя самогубством, бо закохався в жидівку, яка не відповіла взаємністю.
Цитати: «Герман-Євген-Сидор не виказував на тепер особлившої охоти до науки…», «Герман-Євген-Сидор приносив кождого півріччя чимраз то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість. Поводився наче божевільний і був би роздер сина, коли б не сестри. Небоги мали вже сховок, в котрім держали хлопця доти, доки лютість батька не минула», «Матуру здав Герман-Євген-Сидор з тривогою, ледве що свідомо. І вибила за нею година щастя, а заразом і година безіменного суму для родини Ляуфлерів. Герман-Євген-Сидор від’їхав до В., щоб відбути там дожиданий рік служби військової, а радість родичів не тривала довго. І нестямились вони, як стали чим раз, то частіше появлятись всякого роду векселі на поличках Ляуфлерівського бюрка», «Він потонув у найніжніших чувствах… він, Герман-Євген-Сидор… любив. Одначе його любка (була се жидівка) оставалася глухою для тих його чудних, сердечних звуків. Його просьбу, щоби стала його дружиною, відкинула вона рішуче і холодно, його горя і розпуки не в силі описати ніяке слово людське; і він постановив зникнути із сцени подій. Сталось воно тим чином, що він вистрілив собі в лоб…».
К. Чоловік, за якого батько хотів віддати Олену. Про К. Олена говорила своїй вчительці-подрузі так: «Се егоїст і чоловік гордий, котрого, як вихвалювався раз перед Стефаном, нічого на світі не дивує, котрий усього вживав, усього скоштував, котрого ніяка жінка не в силі довший час придержати, бо, мовляв, знає наперед про кожду, що потрібував би лише палець надставити, а мав би їх десять нараз, його, наприклад, важні соціальні питання життя нічого не обходять, бо на те, і мовляв, єсть доволі студентів, філістерів і інших божевільних. Для нього його завід — то лиш дійна корова; а про мене говорив раз Стефанові: «Чи думаєте, що ся хоть крихітку ліпша від других? У неї, як і у всіх жінок, остатня філософія: «віддатися». Я їх знаю. Наколи б мені її дійсно схотілося і була б уже моєю, тоді й полишила б усі свої ідеї, при помочі котрих робиться тепер така інтересна в родинному гнізді. Зрештою, і не сміла б мені їх у мій дім заводити. А до делікатної кухні, яку я люблю, вона й не пасувала б».
Ірина. Сестра Олени, яка була їй найближчою і в усьому підтримувала. Ірина була заміжня, але дуже рано стала вдовою, тому жила з родиною.
Цитати: «Наче тінь, підіймалася за старшою сестрою й Ірина, і, терпелива та лагідна, якою завсігди бувала, вміла в таких хвилях, немов правник, заговорювати й заспокоювати паню радникову а гаряче боронити поступки й погляди сестри», «Ірина, звичайно хоровита, жила лише сестрою, про котру часто говорила, що вона — її «сила», що вона єсть сею точкою, що в’яже її з життям», «Олена любила пристрасно сю тиху, ніжну женщину, котра ще й хоровита, була б і пропала без неї».
Геня. Наймолодша дочка Ляуфлерів. Трохи жила у найстаршої сестри, потім вернулася до родини, не вийшла заміж, «побивалась, неначе мужчина, дома і по полях».
Фельс. Заможний лісничий, добрий господар, поважний на службі, сильний і гордий чоловік. Щирий у почуттях до Олени, лагідний і уважний.
Цитати: «Був се гарний, сильний мужчина, літ, може, 29. З його одежі мож було відразу відгадати, що він був лісничим. Він сміявся, показуючи з-під вуса ряд густих, білих зубів», «Він мав великі, голубі, потрохи безвиразні очі й виглядав свіжо і дуже молодо».
Маргарета С. Стара вчителька Олени, щира порадниця і подруга. Коли К. мав намір одружитися з Оленою, Маргарета радила згодитися. Після цього стосунки вчительки і Олени стали холодними, адже дівчина вважала, що Маргарета зрозуміє її почуття.