Суджанська операція, що почалася 6 серпня, на третій день продовжує розвиватися і, судячи з інформації, що надходить, насамперед російської сторони, не зустрічає серйозного опору з боку регулярних військ РФ. Оскільки українська сторона не дає жодних офіційних коментарів з приводу того, що відбувається, висновки про події, що стрімко розвиваються, можна зробити виключно зі слів російських воїнкорів і близько-офіційних осіб.
Пише військовий оглядач Олександр Коваленко для Minval.az.
Ситуація на третій день
Так, на другу половину дня, третьої доби Суджанської операції можна говорити про збільшення фронту бойових дій у Курській області до 50 кілометрів. У свою чергу, після полудня стали надходити повідомлення про бойові зіткнення в районі населених пунктів Анастасіївка та Івниця, що говорить про збільшення фронту ще на 8 км, а також вклинювання в Курську область на 27 кілометрів. При цьому якщо в перші 48 години Суджанської операції основними напрямками вклинювання стали траса Р-200 з направленням на Суджу і під прикриттям річки Ольшана з лівого флангу, а також напрямок Миколаєво-Дар’їно-Нижній Клин, під прикриттям річки Снагость, то зараз очевидним є напрямок вздовж автомобільної дороги Льгов – Суджа.
Також слід врахувати, що за перші 48 годин зона контролю вийшла за межі Суджанського району та перекинулася дорогою Рильськ-Суджа на Коренівський район, практично впритул до околиць самого міста Коренево.
Якщо інформація про зіткнення в районі Анастасіївки та Івниці підтвердиться, то можна говорити про те, що російські війська втратили контроль практично над усією лівосторонньою частиною району дорогою Льгов-Суджа, а це мінімум 15 сіл, перераховувати які я не стану, щоб не перевантажувати інформацією. Головне не це. Головне те, що напрямок руху – це грамотний баланс між наявністю автомобільної дороги, залізниці, з наявністю стійких, щільних ґрунтів, мінімальною присутністю населених пунктів, через які ця дорога веде, але розміщених праворуч і ліворуч від неї сіл, через які протікають річки, а саме, Мала Локня та Івниця.
Річки в цьому випадку відіграють роль природних перешкод для несподіваних ударів по флангах, а при контролі сіл їх можна використовувати як місця для розміщення сил і засобів, а також зміцнювальні локації для прикриття основного напрямку руху. Знову ж таки, якщо інформація про Анастасіївку та Івницю підтвердиться, то можна говорити про основний напрямок руху як північний – на Льгов, до якого від Анастасіївки всього 18 км. А якщо це так, то ще вчора фантастична версія про Курську АЕС стає все більш реалістичною!
Провал оборони
Вчора стали публікувати більше відео та фото із зони бойових дій у Курській області. На них зображені російські солдати, які здаються в полон десятками. За попередньою інформацією, на вечір 7 серпня у полон здалося понад 300 російських військових. Крім того, у заляканому російському суспільстві звучить багато критики на адресу кадировських підрозділів «Ахмат», які також брали участь у прикритті кордону. І критика ця абсолютно справедлива, оскільки, як тільки 6 серпня розпочалася арт-підготовка в районі прикордонного пункту пропуску «Суджа», Свердликово, Олешні та Миколаєво-Дар’їно, підрозділи «Ахмат» як корова язиком злизали відразу Р-200 у напрямку Курська. Наразі кілька сотень «ахматівців», замість захисту прикордонної зони, “сміливо захищають” Курськ.
Також слід звернути увагу на те, що коли 10 травня російські війська розгорнули наступальну операцію в Харківській області, то всі основні ресурси для прикриття кордону зі складу формувань Брянськ і Курськ були сконцентровані в Білгородській області. Станом на початок наступу 10 травня у Білгородській області перебувало до 50 тисяч особового складу.
У жадобі до захоплення великих українських територій командування росіян критично послабило формування «Брянськ» і «Курськ», посиливши їх трохи підрозділами «Ахмат», які більше придатні для зйомки Тік-Ток блогів, але ніяк не для повноцінних військових операцій наступального чи оборонного характеру. В результаті п’ятдесятитисячне угруповання російських військ на Харківщині змогло вклинитися по фронту 35 км на 6-8 км, і третій місяць їхнє становище не змінюється, а в Курській області на третій день фронт розширився до 50 км, а глибина вклинювання — до 27 км. загальною площею територій, де втрачено контроль російськими військами, – понад 400 км². І це лише станом на полудень 8 серпня.
Примітно, що з початку 2024 року російські війська в Україні спромоглися захопити територію площею трохи більше 1 000 км². Більше півроку на 1 000 км? і неповні три дні на 400 км? Все пізнається в порівнянні.
Перспективи
Події в Курській області розвиваються так само швидко, як і непередбачувано. Ще вчора чітко вимальовувалася санітарна зона, що грамотно розміщується в межах логістичних артерій, рельєфно-ландшафтних особливостей області та природних перешкод, що виключають або ускладнюють флангові удари. Сьогодні ж можна говорити про стрімкий прорив у напрямі, який ще вчора здавався неймовірним. Чому? Та тому, що МО РФ повідомляло про те, що до Суджанського району намагаються прорватися підрозділи чисельністю 300 осіб – 300 спартанців. Але очевидно, що це не так. Оцінити потенціал противника не може жоден російський і навіть неросійський ресурс, але це явно не три стандартні роти.
Враховуючи наявність настільки обмеженої інформації та наростаючі панічні настрої в російському інформаційному середовищі, можна говорити про потенціал як мінімум військової операції по лінії європейського маршруту траси Е-38. До речі, з північного боку річкою Сейм, що прикривається, і веде до Курської АЕС. Найближчої доби розставлять усі крапки над “Ї”.
