Докія. Головна героїня оповідання, напівсирота. Коли її батько одружується вдруге і в дім приходить мачуха, дівчинка замкнулася в собі, перетворившись на «каторжну». Це була реакція на відсутність щодо неї доброти й ласки. Батько не приділяв дочці ніякої уваги, а мачуха лише шукала причину, щоб повчати і бити. У портреті семирічної Докійки автор підкреслює понурість (дивилась «все з-під лоба» чи «у землю очі втупивши»), а в характері — запеклість («Ні пари з уст! Ні сльозинки з очей, мов їй і не болить!»). Такою зробили її знущання мачухи, п’яна байдужість батька, бездушність сільського оточення та ще огидне прізвисько, яким дівчинку звали усі без винятку. Навіть ті, хто пам’ятав ім’я, доповнювали його епітетом – «ота каторжна Докія». Уже в першому абзаці твору Грінченко шість разів уживає слово каторжна. Не знаходить розуміння Докія і серед селянських дітей, вони теж з неї знущаються. Єдиною подругою дівчинки стає калина, до якої вона потайки приходить в особливо тяжкі хвилини: «Калинонько, — каже, — моя червоная, рідна моя матінко! Покрий мене своїм листоньком зеленим, своїми ягідками червоними! Одна ти в мене рідная, улюбленая! — каже, а сама плаче…». Та діти мачухи виявляють таємну схованку Докії, і мачуха рубає кущ. Підрісши, як і всі дівчата, Докія чекає свого нареченого. Її долею стає шахтар Семен. Він так заполонив серце дівчини, що впізнати її було неможливо: «Ох, любила ж вона! Так любила, що всю душу віддала і назад не думала брати… Ночі тихії, зірки небеснії! Тільки ви чули й бачили. Світе мій ясний, світе мій красний». Однак не судилося щастя Докії: Семен зрадив її, знайшов собі нову дівчину. Зневажена Докія мститься хлопцеві, але й сама гине тому, що у фатальну мить свого життя вона пройнялася вболіванням за маленьку дівчинку Саньку, яка була в палаючому будинку. «За що?» – це останнє запитання, з яким Докія помирає і яке повторює оповідач.
Семен. Парубок-шахтар, у якого була закохана Докія. Використавши дівчину, він покинув її і знайшов іншу.
Мачуха. Зла і жорстока жінка, яка погано ставилася до Докії, називала «каторжна», любила лише своїх дітей і вчила їх бити дівчинку.
Батько. Часто випивав, не хвилювався за долю дочки, називав її «каторжна», як і інші, часто бив попередню дружину – маму Докії. Це безвідповідальний, байдужий чоловік, який не замислювався над тим, що відбувається з його родиною і дочкою зокрема.
