Євшан-зілля (аналіз, паспорт твору) — Микола Вороний

Жанр: поема.

Віршовий розмір: хорей.

Римування: перехресне.

Тема: зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина , який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на Батьківщину за допомогою євшан-зілля.

Ідея: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї.

Художні засоби:

• епітети:слова гучні і мальовничі; пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій; кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий;чарівне зілля.
• метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування;сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; виглядають очі; ти шугаєш соколом; вовком скачеш.
• порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів.
• Риторичні питання і звертання: Україно! Мамо рідна! Чи не те ж з тобою сталось? Чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось?
• синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить; шугаєш.

Головні герої та їх образи:

• син половецького хана,
• князь Володимир Мономах,
• віщун,
• євшан-зілля (як образ чудодійної сили).

Сюжет: За часів Володимира Мономаха у княжому палаці жив ханський син, якого під час походу на половців було взято в полон. «І жилось тому хлоп’яті і безпечно, і вигідно.» З часом юнак забув і рідний край, і батьків — усе йому замінила чужина.

А в далеких степах тужить за своєю дитиною батько-хан. Відсилає він у далекий Київ музиканта-губця, щоб той знайшов і привіз йому сина. Розшукавши юнака, співець починає переказувати йому слова старого хана, але ні плач батьківського серця, ні народні співи — то бойові, то ніжні — не вразили юнака. Аж ось жмут сухої трави дає співець юнакові — і стрепенувся той, постали в молодечій уяві і рідний степ, і «батечко нещасний», рідні шатра й рідні люди. все це «разом промайнуло, стисло горло, сперло груди…» Воля, вітчизна — ось справжнє щастя і мета життя, гідна людини.

Проблематика: патріотизм, історична пам’ять.

Примітки та корисна інформація: найбільш потужний засіб формування ідейного змісту твору — антитеза, яка розкривається через символи «батьківщина» — «чужина», «рідний» — «чужий», «пам’ять» — «забуття».