Хіба ревуть воли, як ясла повні? (аналіз, паспорт твору) — Панас Мирний

Жанр: соціально-психологічний роман.

Напрям (течія): реалізм.

Тема: зображення на широкому суспільному тлі життєпису злочинця Чіпки від його народження до ув’язнення на каторгу.

Ідея: утвердження думки: якщо суспільство недосконале, то рано чи пізно народ протестуватиме; заперечення боротьби з несправедливістю через злочин.

Композиція, композиційно-стильові особливості: композиція роману складна, через що академік Олександр Біленький назвав твір «будинком з багатьма прибудовами і надбудовами». Своєрідність і складність композиції зумовлена винятково широкими хронологічними межами зображення життя. Роман складається із чотирьох великих частин, кожна з яких поділяється на розділи (їх у творі тридцять); кожна частина і розділ мають свій зміст і композиційну завершеність.

У першій частині йдеться про дитячі та юнацькі роки головного героя Чіпки, у другій подано історію села Пісок за півтораста років, третя продовжує розповідь про тяжку долю селянського бунтаря, а остання ознайомлює читача з її трагічним завершенням.

Події в романі розгортаються кількома сюжетними лініями:

• життя, боротьба і шукання соціальної справедливості Чіпки;
• життєвий шлях Максима Ґудзя, змалювання його морального занепаду; зображення процесу закріпачення, кріпосницького свавілля, царської реформи і народних рухів проти гноблення на всіх етапах розвитку села Пісок;
• історія династії панів Польських;
• життєвий шлях товариша Чіпки Грицька, матері Чіпки Мотрі, дружини Галі.

Події в романі відбуваються не в хронологічній, а в логічно-психологічній послідовності. Ці сюжетні лінії на тлі суспільно-історичних подій розвиваються, перетинаються і створюють загальний сюжет твору:

• перші дві частини — це експозиція;
• розділом «Нема землі» починається зав’язка;
• епізоди реакції Чіпки на вигнання його із земства, його духовного зламу — кульмінація;
• винищення козацької родини Хоменків і арешт головного героя — розв’язка.

І композиція роману, і його сюжет підпорядковані головному завданню — розкрити соціально-психологічні мотиви протесту селянства, показати причини того, чому розумна, енергійна й здібна людина стає на шлях злочину.

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» мав ще й інший авторський заголовок — «Пропаща сила», який виник із цензурних міркувань, але цілком виражав авторську ідею. Ця назва є своєрідним ключем до розуміння і художнього задуму, і центрального персонажа твору. Вона містить роздуми автора про нереалізовану силу людини, яка народжена для прекрасних справ, але яка не розкрила своїх потенційних здібностей і можливостей.

Друга частина є екскурсом у далеке минуле — до історії села Піски. Авторам знадобився півторастолітній зріз часу, щоб показати історичні корені деформації моралі, пов’язані з руйнуванням усталеного національно і релігійно зумовленого порядку життя козацького села. Ретроспективний принцип (звернення до минулого) надає можливості широких зіставлень і узагальнень, робить зображення подій масштабним і в часі, і в просторі.

Роман наповнений елементами символіки (сама назва роману — перефразований вислів з біблійної «Книги Іова», який спочатку виконував роль епіграфа до роману, вказувала на головний символ. Воли — алегоричний образ знедоленого селянства. Віл — узагальнений образ філософського наповнення, адже віл — це й покірність, і сила, зручна в господарстві. Такою силою й був народ. Цей образ-символ — ключ до прочитання головної ідеї твору — українці в ярмі).

Важливу роль у зображенні психологічного стану героїв відіграють позасюжетні елементи: зокрема описи — пейзажі, портрети для відтворення душевного стану героїв; ліричні відступи й роздуми, що допомагають глибше зрозуміти весь роман.

Головні герої та їх образи: Нечипір (Чіпка) Варениченко — головний герой; Грицько Чупруненко — друг Чіпки; Мотря — мати Чіпки; Іван Вареник (Притика, Остап Хрущ, Хрущов) — батько Чіпки; Оришка — баба Чіпки; Галя — дружина Чіпки; Христя — дружина Грицька; Мирон Гудзь — козак, прадід Максима; Максим Гудзь (Махамед) — батько Галі, колишній москаль; Явдоха — колишня повія, мати Галі; Матня, Лушня, Пацюк — «друзі» Чіпки; Василь Порох — п’яничка, колишній судовий працівник; Кряжов — голова повіту; Чижик — секретар суду; Дмитренко — становий; пан Польський та його нащадки; Лейба — жид-корчмар і його нащадки та ін.

Символічні образи: Чіпка (символ пропащої сили, духовної сліпоти); Христя (символ християнської любові й мудрості) та ін.

Час подій: основні події — середина XIX ст., а загалом від першої половини

XVIII ст. до другої половини XIX ст. Місце подій: село Піски, Московщина, повітове місто Гетьманське.

Мотив: «любов», «суспільна несправедливість», «народна мораль», «моральна деградація», «москалізм», «злочин і кара», «помста», «жіноча доля», «взаємозв’язок минулого й сучасного», «розплата дітей за гріхи батьків».

Художні засоби виразності: психологічні контрасти; зображення інтер’єрів, функціональні пейзажі; портретні характеристики; виразні тропи; перехід від об’єктивно-епічної розповіді до внутрішньо-монологічного саморозкриття.

Проблематика:

• добра і зла;
• батьків і дітей;
• життєвого вибору;
• кохання і сімейних стосунків;
• людської гідності та свободи;
• злиденного життя селян, їх темноти, неосвіченості;
• руйнування патріархального укладу;
• виховання й народної моралі;
• авторитету в громаді та самореалізації.

Примітки та корисна інформація: У романі порушено суспільно значущі соціальні проблеми, тому за характером він соціальний. Крім того, соціальні процеси зображено через психологію героїв, їхні думки, прагнення й переживання, звідси глибокий психологізм. Отже, це яскраво виражений соціально-психологічний роман. Ця жанрова форма роману — надбання реалістичного мистецтва. Внутрішня масштабність роману, його проникливий психологізм, філософічність свідчать, що в українській прозі з’явився новий тип епічного полотна, що за багатьма жанровими якостями відмінний від зразків, створених не тільки раніше, а й одночасно з ним.