Аналіз твору
Час створення. 1999 рік.
Автор. Любов Пономаренко (нар. 1955 р.) – сучасна українська письменниця.
Тема. Зображення долі полоненого німця, який після закінчення Другої світової війни відбудовував з такими ж полоненими зруйноване українське місто.
Ідея. Засудження війни, жорстокості; утвердження ідеї гуманізму й толерантності, доброти, милосердя, чуйності.
Проблеми. Війна; життя і смерть; жорстокість і ненависть людини до іншої людини; розлука з сім’єю; гуманність і ненависть; милосердя і людяність.
Композиція і сюжет твору
Події, зображені у творі, відбуваються в повоєнній Україні, зруйновані міста якої відбудовували переможені німецькі солдати. Авторка порушила важливу проблему, яка схвилює навіть найчерствішу душу. В оповіданні йдеться про любов до людей. Хоч твір невеликий за обсягом, проте в ньому глибоко й тонко передано внутрішній світ, переживання героя, на двох сторінках викладено життєву людську трагедію. Головний герой – німець Фрідріх, виділяється з усіх полонених тим, що сіє нагідки, фотографію своїх доньок показує українським дітям і співає їм німецькі пісеньки. Та діти відчули жорстокість війни і, зокрема, німців, тому знищили клумбу і на її місці поставили зроблений з трави та паличок хрест. Фрідріх переможений, але не проявляє жорстокості, він вміє бачити красу в дрібницях, створювати її. Фрідріх хворий на сухоти, і його життя тане, мов свічка. Відчай від хвороби і безнадія приводять героя до самогубства. Це найбільш вражаюча подія у новелі. Але добро перемагає зло навіть після торжества зла. З усіх насінин, які висіяв Фрідріх, і з усіх паростків, що вціліли під дитячими ногами, змогла розцвісти лише одна рослина. Художня деталь, якою стає велика жовтогаряча квітка, могла б відіграти роль розв’язки у творі. Проте авторка готує своїм читачам ще один сюрприз. І справа не в тому, що будинок, збудований німецькими полоненими, виявився дуже теплим і зручним, — це лише натяк, що творча праця завжди потрібніша й приносить людям більше задоволення, ніж руйнаторська, якою є війна. Несподіваною розв’язкою стає Фрідріхів «лист у вічність». Не маючи змоги знайти своїх дівчаток у повоєнний час, полонений замуровує фотографію в стіну будинку як найдорожчий скарб. Ця фотографія після багатьох років стає ще одним підтвердженням людської доброти і подає читачам надію, що Фрідріхові діти, можливо, довідаються, яким був їхній батько і де загинув.
Експозиція. Полонені німці зводять квартал, над ними знущаються.
Зав’язка. Німець Фрідріх влаштовує невеличку клумбу, але діти руйнують її, хоч він співає їм пісеньки і показує фотографію своїх доньок.
Розвиток дії. Життєва драма Фрідріха. Під осінь він був настільки захворів, що охоронець не проявляв до нього жорстокості.
Кульмінація. Самогубство головного героя. Після нього залишилась велика квітка.
Розв’язка. Через багато років оповідачка виявляє у стіні квартири фотокартку – згадку про полоненого німця.