Аналіз твору
Розвиток характеру героїні відбувається через сприйняття нею музики. Слухаючи ноктюрн Шопена, вона «почала плакати. Тихо, але цілою душею», тим самим виявляючи тонку організацію свого внутрішнього світу. Варто зазначити, що в багатьох ранніх творах О. Кобилянської музика – не просто вид мистецтва, це «скована пристрасть». Вона символізує прояв несвідомого в людині, пробуджує неконтрольовані емоційні переживання, навіть є заміною фізичної любові. Невипадково майстер радить героїні грати п’єсу Шопена, коли їй виповниться двадцять років. Він розуміє, що, тільки пізнавши силу кохання, розвинувши в собі чуттєвість, вона зможе в усій повноті відчути і глибину музичного твору.
Авторка зображує героїню дорослою як розумну, дотепну, незвичайно багату натуру: «Займалась малярством, писала, старалась усіма силами заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси». Парадоксальність ситуації полягала лише в тому, що дівчина з такою духовною красою була нещасливою, сповненою постійним відчуттям смутку: вона була «занадто оригінальна, замало нинішня і не мала в собі нічого з «плебейськості»». Отже, при всій своїй силі характеру героїня виявилася занадто вразливою й незахищеною перед життям. Такі неординарні особистості, як вона, відлякували від себе. Про них М. Євшан писав: «Красотою своїх душ вони злоби дня побороти не можуть – поміж ними і життям є прірва».