Аналіз твору
Ідея: заклик не забувати своє коріння, батьків, те, що є основою життя.
Художньо-стильові особливості: вірш «Два кольори» написаний у формі монологу сина, у якому він висловлює свою любов до матері й подяку за її любов і турботу. Головний образ твору — ліричний герой, який за ментальністю, за вихованням українець. Адже, коли «малим збирався навесні піти у шлях незнаними шляхами», у подарунок від матері отримав сорочку, вишиту «червоними і чорними нитками», — традиційний символ побажання доброї долі. Сорочка, щасливі і сумні дороги, мамина любов допомагають повніше розкрити характер ліричного героя.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- епітети: «незнані шляхи», «щасливі і сумні дороги», «вишите життя»;
- метафори: «водило в безвісти життя», «переплелись… мої… дороги», «війнула в очі сивина»;
- символи: «червоне — то любов, чорне — то журба», вишита сорочка — символ материнської любові, дорога — символ життєвого шляху;
- рефрени: «два кольори мої, два кольори», «червоне — то любов, а чорне — то журба» — утверджують читача в думці, що все життя — це поєднання двох його кольорів: червоного (любові) та чорного (журби). Займенником «мої» автор указує, що приймає і розуміє цей закон життя. Про це свідчить третя строфа.
Образи та символічні образи:
Ліричний герой – посивіла уже людина, за ментальністю українець, який повертається до своїх джерел.
Образ вишитої сорочки – оберіг від зла, часточка материнської душі, спогади про рідне, зв’язок людини з батьківщиною є внутрішнім стрижнем твору.
Символічні образи: піти у світ (розлука з рідними), незнаними шляхами (доля), сорочку мати вишила (захистила оберегом), червоними і чорними нитками (радість і печаль), свої пороги (рідний край), переплелись дороги (життєвий шлях), сивина (життєвий досвід), згорточок старого полотна (благословення матері), вишите моє життя на ньому (синівська вдячність), безвістей життя (комуністичне майбутнє).
Архетипна колористика: червоне – кров, чорне – чорнозем, українська земля.
Примітки та корисна інформація:
Поет Дмитро Павличко та композитор Олександр Білаш створили пісню «Два кольори» буквально за півгодини, окрилені вишитими яскраво-червоними трояндами на темному тлі жіночої хустки.
Вишиванка завжди слугувала символом незламності українського народу, була його оберегом від зла та передавалась від покоління до покоління.
В орнаменті вишиванки працьовитого українського народу переважали червоно-чорні кольори, що позначали сонце та землю, духовність та матеріальність. Рядок вірша «червоне — то любов, а чорне — то журба» має глибокий символізм.