Повні тексти творів

Всякому місту — звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю —

— Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї

Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо,

Ти знаєш, що ти — людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя

Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в

Задивляюсь у твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці

Гаманець (Оповідання) Весна завжди непомітно і якось навіть зненацька переходить у літо. Ніби ще

Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають

Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і розпачем. Спочатку вони тільки боялися, брутальна

Ніч… а човен — як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) …Не спіши,

Богатирська застава (Історичне оповідання) И горожане же рѣша, шедше к печенегам: «Почто губите себе?

У теплі дні збирання винограду Її він стрів. На мулах нешвидких Вона верталась із

Два кольори (за першодруком) Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами,

Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: «Цілуй, цілуй, цілуй її, — Знов

ПО ДОРОЗІ В КАЗКУ Етюд на 3 картини I КАРТИНА Ліс. Ніч. Люде. Сплять,

О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми

СЛОВО ПРО ІГОРІВ ПОХІД Героїчна поема Подається в переспіві Василя Шевчука, Леоніда Гребінки та

Напевно, немає такої людини, яка не чула про Хатіко. Розповідь про цього дивовижного пса

Рідна мати моя, ти ночей не доспала, Ти водила мене у поля край села,

Je suis un fils de cette race… E. Verhaeren Внук кремезного чумака, Січовика блідий

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб

Була собі мишка. Така, як і другі: сіренька, маленька, кінчасті вушка, довгий, гладкий хвостик.

Етюд Я щільно причинив двері од свого кабінету. Я не можу… я рішуче не

Присвячую Кононівським полям Дійові особи: Моя утома. Ниви у червні. Сонце. Три білих вівчарки.

Опера малороссийская в 2-х действиях ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА: В о з н ы й Т

Над шляхом, при долині, біля старого граба, де біла-біла хатка стоїть на самоті, живе

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля,

Вона була останньою. Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати. Було

Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася. Вже давно перестояла вечеря, час би й