Аналіз твору
Жанр: вірш.
Напрям: модернізм.
Течія: символізм.
Система віршування: силабо-тонічна.
Віршовий розмір: нерівностопний хорей.
Римування: паралельне й перехресне (ааббвгвг).
Строфа: восьмивірш (октава).
Провідний мотив, мотиви: возвеличення краси природи, єдність її з мистецтвом.
Тема: гармонія природи й мистецтва.
Ідея: звеличення краси й природи; возвеличення природи, життя як джерела творчої енергії.
Композиція (зміст): (І октава) має крилами усміхнена примарами хмар Весна — (II октава) Весна — Блакитна Панна з’являється, їй хвала — (III октава) опис краси Панни — (IV октава) у душі ліричного героя радість: «в’ються хмелем арабески, миготять камеї, фрески, гомонять-бринять пісні і сплітаються в гротески голосні».
Художньо-стильові особливості: «Блакитна Панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас зі співом птахів і струмків. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику (Осанна!), метафори (в душі моїй / В сяйві мрій / В’ються хмелем арабески), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). І це надає творові неповторного інтелектуально-мистецького естетичного забарвлення. Щоб створити об’ємну, різногранну картину, М. Вороний поєднує у вірші кілька видів образів: зорові, слухові, запахові. Зорові образи: прозорі шати; лине в серпанках і блаватах; попелясті, пелехаті хмари; майорить крізь блакить; в’ються хмелем арабески. Слухові образи: земля виспівує; сміючись на пелюстках; гомонять-бринять пісні. Запахові образи: весна запашна.Специфічним є розміщення рядків у строфах «Блакитної Панни»: вони ніби сходинки, якими збігає навесні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм. Для символістів форма вірша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стільки що сказати, а як сказати.
Художні засоби виразності: епітет, символ, персоніфікація, метафора, порівняння, інверсія, повтор.
Образи та символічні образи: людей: ліричний герой — митець; природи: Блакитна Панна-Весна; хмари, гори, гай, луги, поля, земля, пелюстки, роса, квітки; предметів і явищ: крила, шати, серпанки, блавати, усміх, блакить, «Осанна!», мрія сну, врода, чистота, душі, сяйво мрій, арабески, камеї, фрески, пісні, гротески.
Символічні образи: Блакитна Панна (символ життя, весни, божественної присутності, краси й гармонії); блакить (символ джерела духу); «Осанна!» (символ вітання бога) та ін.
Примітки та корисна інформація: Микола Вороний витворює гімн весняній природі, молодості, натхненню. Новаторство письменника стосовно цього твору виявилося в розширенні музичних можливостей українського вірша. «Я писав не так од образу, як од звуку», — зазначав він. Джерелом його поезії є мелос, мелодія. Звук для символістів — понад усе. Образ Блакитної Панни не подібний до традиційного образу української дівчини; у вірші специфічна лексика, не характерний для української літератури початку XX століття оптимізм. М. Вороний став новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Блакитна Панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить зі співом птахів, дзюркотінням струмків. Джерелом поезії, її ритму, звучання є мелодія. Цікаве й розміщення рядків у строфах «Блакитної Панни»: вони ніби сходинки, по яких скрапує навесні талий сніг під грою сонячного проміння. Отже, форма у творі поета-символіста — надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя.
Поезія перегукується з віршем П. Тичини «Арфами, арфами…».